У Запорізькій області, внаслідок російської агресії, травмовані 23 дитини. Про це повідомляють в офісі Генерального прокурора України. Зокрема, двоє дівчат, 12 й 14 років, були доправлені до Обласної клінічної дитячої лікарні протягом трьох днів.
Як почуваються сьогодні вони та інші діти-пацієнти – дізнавалися кореспонденти Суспільного.
12-річній Софії, травмованій у місті Пологи внаслідок ворожих обстрілів, дістатися Запоріжжя допомогли рятувальники.
"Тільки через два дні дівчинка, яку з меншим братом виховує одна мама, змогли дістатися до обласного центру та отримати кваліфіковану допомогу медиків. 18 квітня, завдяки волонтерам та силами підрозділу ДСНС міста Пологи, Софійку на спеціальному аварійно-рятувальному авто вдалося транспортувати у Запоріжжя", — розповіла начальниця сектору зв'язків зі ЗМІ ГУ ДСНС у Запорізькій області Юлія Баришева.
Мати дівчинки, Лариса, каже: у будинку вибило вікна і дитину відкинуло ударною хвилею під час бомбардувань міста Пологи 15 квітня.
"Ми звернулися до лікарні та російські військові, які там знаходилися, намагалися їй допомогти. Те, що було, яке там обладнання в лікарні. Вони робили УЗД, кололи їй кровоспинне, бо у дитини почалася кровотеча зовнішня", — розповідає вона.
"У неї є струс внутрішніх органів, тупа травма, але пошкодження внутрішніх органів та кісткової системи у неї немає. Вона відчуває себе в повній свідомості. Почуває себе добре. Жаліється трохи на біль в животі. Вона в нас ніч була у відділенні реанімації, зараз переведена в відділення хірургії з мамою", — каже Юрій Борзенко, директор Запорізької обласної дитячої лікарні.
Ще одна травмована внаслідок обстрілів пацієнтка обласної дитячої лікарні, 14-річна Катерина, яку доправили позавчора, одужує та протягом 5-7 днів буде виписана, сказав директор медзакладу Юрій Борзенко.
"Була оброблена рана, ревізія рани зроблена і накладена пов’язка. Внутрішніх органів і кісткових ушкоджень немає. Травма була важка м’яких тканин, але вона пройшла на виліт. І не було ніяких запчастин від міни. Самопочуття дитини добре. Дитина хвилювалась більше за свою подружку", — каже він.
"Ми з дівчиною брата гуляли на вулиці й потім почули, як почали стріляти. Я хотіла повернуться, побігти додому, але не встигла. Ракета потрапила по сусідньому будинку, потім по машині та вдарила в дім. Я повертаюся – все помаранчеве, і відчула біль в руці й боці. Я побігла додому і побачила, що у мене поранення там", — розповідає Катерина.
Рани онуки першою обробила бабуся Олександра, яка колись працювала санітаркою.
"Шок звісно спочатку був, а потім ми почали обробляти, в мене були бинти. Ми одразу побігли не в дім, а в підвал. Посиділи там, бачимо, що треба нам як можна швидше, до швидкої, викликати. Звернулися до оріхівської (лікарні — прим. ред.), нам відмовили, бо вони не могли виїхати, обстріли йшли. В нас була машина уже напоготові, ми збиралися сьогодні виїхати уже. І ми, комендантський час, ми не подивились ні на що, швидко повкидали сумки, посідали та поїхали", — розповідає бабуся дівчинки.
"Згадували наших "визволителів", як вони в нас представилися. Що вони нас приїхали визволять. А вони насправді вони розстрілюють дома, дома, прямо, жилі дома, людей", - каже жінка.
Від початку військової агресії російської армії до обласної дитячої лікарні надійшло на лікування 29 дітей. На сьогодні лікуються чотири дитини.
"Основні травми — це мінно-вибухові травми й тільки троє дітей були з кульовими ураженнями. Більша частина дітей — це з Маріуполя, коли велась інтенсивна гуманітарна допомога, діти були травмовані в процесі обстрілу, коли вони йшли у гуманітарному коридорі. Також діти, котрі були травмовані в нашому Запорізькому регіоні під час обстрілу", — розповів Юрій Борзенко.
Загалом, із 24 лютого по 18 квітня, в Україні загинули 205 дітей та понад 362-ох травмовані — повідомила уповноважена з прав людини Людмила Денісова. Інформація не остаточна через активні бойові дії в різних областях.
