Село Бишкінь окупували російські військові у лютому, на початку наступу російських військ на Сумщину. Окупанти таборувалася і в людських хатах, де не було власників, і в лісочку неподалік. Що лишили місцевим та що прихопили собі, селяни розповіли Суспільному.
Перші руйнування будівель у селі Бишкінь російськими військовими стались 26 лютого. Вдруге руйнувати оселі селян окупанти стали 8 березня.
Родина Людмили була на кухні, коли в село зайшла колона російської техніки і піхота.
"Дивимося, коли двоє чоловік від траси доходять до подвір’я. Думали, що у хвіртку будуть стукати, – ніхто не стукав. Одразу через паркан. І чуємо, що сиплеться скло. Кажу, це машину розстріляли. Ми чуємо запах диму. Вискочили ми з кухні. Кухня горить. У мене двоповерховий гараж був. Гараж горить, машина горить. Почали ми відра брати, щоб потушити. Вони нам і відра прострілювали. І стріляли, щоб ми не гасили. У кінці городу в мене канава. З неї хотіли воду носити. Син носив – стріляють по ньому. Я носила – теж стріляють", - згадує жінка.
До 8 березня на цих "Жигулях" родина пані Любові їздила по своїх справах. Там, де нині згарище, за її словами, було її господарство та житлова споруда.
"Тут бесідка і фазани, далі павичі, на даху голуби – усе погоріло. Почали стріляти, вони ж заховалися на дах – і всі погоріли. Тут був гараж. Далі сарай під інвентар. Тоді курник. Курей трішки врятували ми, трішки відкидали. На другий день вони у сусідів жили. Немає тут нікого, не було. Тут топили. Приходили курей дострілювали. А в мене кури декоративні, вони маленьких покидали, а де більші, позабирали, і корів доїли", - розповідає жінка, показуючи потрощене подвір'я.
Того ж дня постраждала й інша родина, пані Людмили, у них палало одночасно у двох місцях.
"Хату мені спалили, гараж спалили. Дві машини, як гатонули. А ми були оце ж у хаті, так ми з дітьми: чотири рочки хлопчику, п’ять місяців онучці. Онук та онучка, невісточка та син – ми всі були у моїй хаті. А вони як гатонули, я не знаю, як ми вискочили. І все згоріло. У сусідів горить кухня, й у нас горить. Диму повен двір. Добре, що наші хлопці підскочили машиною та вивезли нас. А тоді чоловік машиною приїхав сюди, а тут горить також. Побіг у сарай, бо тут уже нічого не зробиш. Трактор горить, усе горить. І побіг у сарай хоч повідв’язувати корів. Поки він забіг у сарай – машину солдати вхопили та поїхали", - розповідає вона.
Автівку, за словами невістки пані Людмили, знайшли спаленою та розчавленою танком. Окрім того, російські солдати викрали всі інструменти з майстерні, акумулятори з тракторів та позливали паливо. Корови, за яких хвилювався голова родини, уціліли.
Якщо будинок свекра та свекрухи зруйнували пострілом із російського танка, 00135 то домівку Олександри російські військові пограбували.
"Вікно сокирою, видно, рубали. Залізли і витягли все. Усю техніку, увесь посуд, чайник, пательню, виделки, ложки – усе позабирали. Навіть дитячу машинку, й ту зламали. Ногою, напевно, штовхнули і зламали. Телевізор новенький був, у кредит взяли. Вони його в коробочок акуратненько поставили й винесли, а нам тільки кредит залишили", - розповідає жінка.
Російські військові пішли із Бишкіні 10 березня ввечері. Місцеві мешканці вірять, що перемога скоро, бо до своїх гнізд у селі повернулися лелеки.
Читайте також
- "Не лишилося ні ложки, нічого" - мешканці Бишкіні на Сумщині розповіли про наслідки російських обстрілів.
- “Згоріло все”, — історія мешканки Сумщини, яка втратила домогосподарство через російський снаряд.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
