Щоденно до логістичного хабу в Запоріжжі прибувають колони автобусів та приватних автомобілів. Переважно — це мешканці Маріуполя. Також сюди їдуть люди з тимчасово окупованих території Запорізької області.
Кореспонденти Суспільного побували в хабі сьогодні та поспілкувалися з людьми.
Жителька окупованого Маріуполя Родіка каже: у дорозі разом із чоловіком та дітьми другу добу. Радіє, що нарешті вдалося вирватись із пекла.
"Місяць у підвалі. З дітьми. Не помитися, не скупатися, не поїсти нормально, не переодягнутись. Нічого...Жахливо. Стріляють кожен день. Цілий день бігаєш, постійно страшно", — каже вона.
13-річний маріуполець Ян розповідає: поки й досі не може заспокоїтись після побаченого у нині зруйнованому рідному місті.
"Ми вранці виїхали на машині друга батька. Він живе з нами в одному під'їзді. Це було два дні тому. Дісталися Пашковського, а далі пішки йшли. Там було дуже багато трупів. Потім нам надали прихисток місцеві мешканці на день, звідти переїхали у Токмак. Там також пережили один день. І ось нарешті дісталися до Запоріжжя", — розповідає він.
"Маріуполя практично немає. Його вже не відновити. Його тільки заново відбудовувати. “Сиплять” з літаків, з усього з чого можна по ньому. Руїни, все. Маріуполя немає. Ми йшли по трупах отак", — каже евакуйований мешканець Маріуполя Євген.
Начальник управління по роботі з молоддю та сім'єю Запорізької міської ради Олексій Савицький розповів, яку допомогу надають евакуйованим:
"Ми розгорнули тут такий великий табір, де людям надають першу допомогу. Медичну, соціальну. Люди тут отримують гарячу їжу. Якщо вони хочуть рухатись далі, то вони направляються у дитячі садки, де формуються списки на поїзди й вони можуть їхати далі", — каже він.
Читайте також: "Маріуполь, як Сирія", — розповіді маріупольців, яким вдалося врятуватися
У центрі для вимушених переселенців в окремому приміщенні працює бригада медиків, котра сформована з лікарів та медсестер міських закладів охорони здоров'я. Сімейна лікарка запорізького центра первинної медико-санітарної допомоги №4 Марина Величко каже: забезпечені усіма необхідними ліками, котрі безкоштовно видають вимушеним переселенцям:
"Частіше за все звертаються з гострою респіраторною вірусною інфекцією, загостреннями остеохондрозів. Пієлонефрит також була жіночка. Невротичні синдроми. Була жіночки у хірургів з якимось ранами невеликими. Порізами", - каже вона.
Волонтерка із майже восьмирічним стажем Світлана Василюк розповідає: у центрі надання допомоги працює із колегами з першого дня, коли почали евакуювати переселенців. Людям роздають гуманітарну допомогу, зокрема, товари першої необхідності.
"Дуже багато людей. Дуже багато. А це більше людей — ось люди пишуть у нас є такий зошит, де записують людей, яких розшукують. Людей, які там знаходяться у підвалах. Діточок. Є жінка, яка у підвалах і з сорока діточками. Є директор інтернату у котрої 200, 116 дітей. Треба вивозити людей. А ці тварі, що вони роблять, вони не дають людям, колони, смертники їдуть туди на смерть, щоб вивозити цивільне населення", — каже Світлана Василюк.
За словами Олексія Савицького у центрі вимушеним переселенцям після надання першочергової медичної та соціальної допомоги також пропонують заселятись у тимчасові помешкання, а потім або евакуаційними потягами, або власним автотранспортом рухатись у більш безпечні регіони України чи закордон.
