У Кобеляцькій громаді поховали військового Ігоря Савку. 48-річний воїн загинув, обороняючи Україну від російських військ. Чоловіка поховали на місцевому кладовищі. Його донька Аліна Савка розповіла Суспільному, що своїм тілом він прикрив побратима і так врятував йому життя.
Прощалися з Ігорем Савкою у селі Миколаївка.
"Хороша був людина Ігор. Без сліз не можу. Це чоловік моєї двоюрідної сестри. Він сам родом з Івано-Франківської області, з Калуша. 2014-го року пішов добровольцем один із перших (під час вторгнення Росії на Донбас – ред.). Сам собі купував і амуніцію, все. Потім прийшов – будували, стару хатину до ладу приводив. А так сталося, що коли почалася (повномасштабна – ред.) війна, теж був призваний. Так загинув. Слава йому!" – говорить родич загиблого Сергій Турчик.
Загинув воїн від осколкового поранення. Це трапилося 13 березня на Херсонщині.
"12 березня о 1-й годині він до мене зателефонував. Кажу: "Тату, як ви?". А він: "Ждемо вже третій день колону (російської техніки – ред.), а хлопці перехвачують". Був обстріл, і сусіда син на прізвисько Малиш. Вони (з батьком – ред.) почали тікати, застрибнули в окоп, і потрапив снаряд. І тато можна сказати, що прикрив його. Його відкинуло ударною хвилею, контузило", – каже доньга загиблого Аліна Савка.
"Ми ж в селі живемо, спілкувалися. На роботі я з ним разом працював. Хороший чоловік. Працювали разом в Ляшківці на току. Він патріот родини, патріот України, патріот села", – розповідає односелець загиблого Юрій Тьомкін.
Загиблого відспівали вдома, після цього труну понесли селом до місцевого кладовища.
Про загибель Ігоря Савки рідні дізналися не одразу, каже Влада Турчик.
"Ми всі його шукали за якими-небудь зв'язками. А потім одразу ж, наступного дня повідомили нам, що дядька Ігоря не стало. Він був чоловіком дуже добросердечним. Я жила по сусідству з ним. Він завжди і моїй бабусі допомагав, коли була потрібна якась допомога. Дуже будемо за ним сумувати", – каже родичка загиблого Влада Турчик.
У чоловіка лишилися дружина, дві доньки та онука.
