Атрошенко про гуманітарну кризу у Чернігові, смерті містян та збитки у десятки мільярдів гривень

Атрошенко про гуманітарну кризу у Чернігові, смерті містян та збитки у десятки мільярдів гривень

Атрошенко про гуманітарну кризу у Чернігові, смерті містян та збитки у десятки мільярдів гривень

Без води, тепла та світла, з перебоями у постачанні продуктів та ліків і під безперервними обстрілами російських військ. Чернігівський міський голова Владислав Атрошенко в інтерв’ю виданню «НВ» розповів про ситуацію в місті, яка склалась станом на вечір 16 березня – 21 день повномасштабного вторгнення росії на територію України. За його словами, останніми днями обстріли Чернігова значно посилились. За попередніми оцінками, збитки, завдані інфраструктурі Чернігова наразі сягають десятків мільярдів гривень, а кількість загиблих під обстрілами цивільних чернігівців перевалила за дві сотні. Далі – повне інтерв’ю міського голови.

Про безперервні обстріли, жертви серед цивільних та збитки

— (Станом на вечір 16 березня ситуація, - ред.) вкрай складна. У нас на сьогодні значно збільшилась інтенсивність обстрілів житлових масивів всього міста із усіх видів озброєння — і артилерійського, і авіаційного. Вже більше тижня у нас не було вдень авіаційного бомбардування, а сьогодні було таких декілька з великих висот. Місто палає в багатьох локаціях: горять житлові будинки, магазини. Сьогодні ворог поцілив в великий магазин Союз, і там більше десятка жертв цивільного населення.

— Це випадок, де люди стояли у черзі по хліб?

— Так. Там не було жодного військового, прості люди.

16 березня близько 10:00 внаслідок обстрілу житлового кварталу Чернігова російською артилерією загинули 14 людей, які стояли у черзі по хліб
16 березня близько 10:00 внаслідок обстрілу житлового кварталу Чернігова російською артилерією загинули 14 людей, які стояли у черзі по хліб.

— Впродовж останніх років було багато вкладено ресурсів у реконструкцію Чернігова. Наскільки сильними є руйнування в місті станом на сьогодні?

— Це не тільки ресурси. Це вкладено старання багатьох колективів людей: архітекторів, будівельників, працівників житлово-комунального господарства, і, безумовно, коштів. Руйнування інфраструктури міста сьогодні можна оцінити в десятки мільярдів гривень.

— Ви опублікували моторошні фотографії дерев’яних гробів із загиблими чернігівцями, яких ви ховаєте у траншеях. Чому доводиться це робити у такий спосіб?

— Тому що у нас центральне міське кладовище Яцево знаходиться на окраїні міста, де точаться бої. І там ми не можемо сьогодні ховати людей. Тому ми [зараз] використовуємо закрите і використане кладовище. Ми розробляємо там окремі ділянки землі, там дуже обмаль території. Тому ми хоронимо за християнськими звичаями, але у такий трошки спосіб… Потім ми будемо перезахоронювати.

— Скільки цивільних мешканців уже загинуло?

— Більше двохсот.

Про гуманітарну кризу та вчетверо вищу кількість померлих

— Якщо брати в абсолютному вимірі скільки нанесено шкоди, то місто Чернігів знаходиться однозначно на третьому місці після Маріуполя і Харкова. Він, безумовно, на третьому місці. Але якщо враховувати розмір Харкова, то щільність руйнацій набагато вища у Чернігові, який є маленьким містом. Тому на сьогодні, якщо це коректно так порівнювати, більша кількість будинків постраждала в Харкові, але і це місто значно більше. Сьогоднішній вигляд Чернігова — це просто жах.

Розбомблений продовольчий магазин в одному зі спальних районів Чернігова
Розбомблений продовольчий магазин в одному зі спальних районів Чернігова. Юлія Гребнєва

— Чи забезпечене місто продуктами і ліками?

— Ситуація з постачанням вкрай складна. Тому що торгівельні мережі здійснюють, якщо коректно порівнювати, 10% від обсягів поставок. І, фактично, виручає гуманітарка. Але вона також їде нерегулярно, неритмічно і не кожного дня. Також гуманітарка не рухається великими фурами. Це маленькі буси, тому і обсяги обмежені.

— Чи вдається робити запаси? Чи все йде лише на теперішні потреби мешканців?

— З тої гуманітарки, яка поступає, ми, звісно, намагаємось формувати невеликі запаси. Але це запаси на декілька днів. Крім того, всі ці запаси — це продукти тільки тривалого зберігання. Тому що у нас сьогодні в місті практично немає електроенергії, тому заморожені продукти не зберігаємо. Більше того, ми вирішили повністю роздати людям все, що у нас було на зберіганні: курятину, морожене м’ясо. У нас це все розтаяло, і ми не можемо зберігати. Є з цим проблема.

— Скільки місто зможе протриматись у разі облоги?

— Місто протримається до перемоги. Стільки, скільки буде потрібно. Але людям вкрай важко. Я можу сказати абсолютно впевнено, що ми зараз входимо в гуманітарну катастрофу. В місті немає води, немає електроенергії, немає тепла. Є перебої з медикаментами, перев’язочними матеріалами. Ми сьогодні дуже хвилюємось за всі інфекції кишково-шлунково походження, які пов’язані з неможливістю дотримуватись гігієнічних вимог.

Дуже багато людей хворіє. Своєю смертю помирають в чотири рази більше, ніж це було в мирний час. Якщо раніше в середньому помирало до 10 людей в день, то сьогодні ми хоронимо 40. Це люди, які просто помирають від серцевих нападів і різних хвороб. Це ті, хто не витримують війни. Це старі люди, з патологіями, які би ще були живими, але сьогодні вони вже не витримують цього нервового, психологічного і фізичного напруження. І ми сьогодні добирали волонтерів для формування додаткової бригади столярів, щоб робити гроби.

У Чернігові загиблих тимчасово ховають у траншаях на закритому кладовищі. Через постійні обстріли міський цвинтар не працює
У Чернігові загиблих тимчасово ховають у траншаях на закритому кладовищі. Через постійні обстріли міський цвинтар не працює. Владислав Атрошенко

Про героїчну оборону Чернігова

— Ви раніше закликали в соцмережах жителів західних і центральних областей України їхати до чернігівських захисників на підкріплення. Чи багато таких приїхало і чи потребуєте ще?

— Наразі в мене немає цифр скільки приїхало. Такі факти є. Але ми потребуємо підтримки, і сьогодні Чернігів є символом стійкості і мужності. І я думаю, що з багатьох причин варто підтримати Чернігів і збройні сили Чернігова і озброєнням, і людьми. Тому що ми дійсно затримуємо ворога на своїх кордонах, ми не пускаємо його далі до Києва, і не пускаємо далі до інших областей. Повірте, якщо ворог прийде до інших областей… Я, відверто скажу, що сьогодні, за інформацією людей, які вивозили батьків в західні області, там ставлення до війни приблизно таке, як, відверто кажучи, як у нас усіх було до АТО.

Що відбувається в АТО розуміли тільки ті люди, які його пройшли. Всі інші сприймали АТО як, безумовно, війну, але десь там далеко і яка безпосередньо їм нічим не загрожувала. От сьогодні приблизно таке ставлення є в багатьох: ми спостерігаємо звичайне життя, можливо працюють не всі ресторани, але працюють заправки, магазини, люди спілкуються і гуляють вулицями. Є певна напруга, але війна не в них. То тут чітко треба розуміти: якщо ми не стримаємо ворога на кордонах Чернігівської області, то війна буде у інших областях. І в цьому можна не сумніватись.

— Наскільки чернігівці допомагають місту боротись?

— Є різні містяни. Є мами з грудними дітьми, є містяни-бійці, які нічого не бояться, є люди, які знаходяться на передовій і волонтери, які їздять щодня, фактично, через лінію зіткнення, — вони менше бояться. Люди, які знаходяться в підвалах й укриттях, перебувають в такому досить пригніченому психологічному стані: вони всього бояться, бояться виходити на поверхню. І насправді саме з цими людьми в психологічному плані біда. Ми дивимось, що якимось чином треба займатись цими людьми психологам. Ось це ми спостерігаємо як по великим колективам, які знаходяться в укриттях, так і по окремих сім'ях, які тривалий час знаходяться в зоні обстрілів в підвалах. Діти віком 7−12 років бояться виходити на поверхню, у них психологічний стрес, вони намагаються весь час знаходитись у підвальних приміщеннях.

Багатоповерхівка у Чернігові після обстрілів російськими військами. З-під завалів рятувальники дістали загиблу родину з 5 осіб, 3 них - діти
Багатоповерхівка у Чернігові після обстрілів російськими військами. З-під завалів рятувальники дістали загиблу родину з 5 осіб, 3 них - діти. УДСНС в Чернігівській області

— Чи намагаєтесь евакуйовувати найбільш вразливих людей?

— Ми бачимо ці процеси. Останніми днями евакуювали до півтори сотні дітей військових збройних сил, які на передовій. І щодня виїздять люди. Але офіційно підтвердженого зеленого коридору наразі немає. Тому я все-таки би радив людям виїздити з міста окремими невеликими групами, невеликими бусами. Я б не радив великих скупчень або автомобілів, або автобусів. Це ризиковано.

Про ставлення до росіян до та після початку війни

— Ви раніше говорили про те, що в Чернігові є велика частина російськомовних людей і тих, хто тепло ставився до росіян і білорусів…

— Я не хочу нікого образити. У нас є україномовні люди, є російськомовні, є ті, хто говорить на суржику. Але, враховуючи відстань до Росії та Білорусі (приблизно 80 км), в окремих населених пунктах, наближених по трасі Чернігів-Гомель до переходу Нові Яриловичі, є до 50% етнічних білорусів. Тому вони говорять або на суржику, або на російсько-білоруській мові. І, безумовно, ставлення населення Чернігова до білорусів і росіян було м’якше, ніж у населення Тернополя. Це історично.

— Ну і зараз це змінилось?

— Безумовно. Сьогодні росіян ненавидить 100% населення. Їх вважають вбивцями і фашистами.

— Думаєте, ця ненависть збережеться на майбутні покоління?

— Є історичні спостереження. Я думаю, що декілька поколінь повинно пройти, декілька десятків років для того, щоб взагалі ми могли вести мову за якесь там примирення. Звісно, що час все стирає. Подивіться, у нас є міста-побратими у Німеччині, ми спілкуємось. Хоча німецькі фашисти стерли з обличчя землі Чернігів, він був одним із десяти найбільш зруйнованих міст. Це нещадне бомбардування відбулося з 23 по 26 серпня 1941 року. Зараз цей злочин повторюють російські фашисти. Ну ми ж примирилися з німцями: сьогодні у нас є цвинтар фашистських загарбників, які загинули під час боїв за звільнення Чернігова. І в знак примирення ми, скажімо, підтримували порядок на цьому кладовищі. Німці, коли приїздили, відвідували своїх родичів. Колись ми і з Росією примиремось, але це не буде через п’ять чи десять років. Повинен пройти час. Примиритися то можна, але довіряти ніколи не можна Росії. І українці будуть просто останніми дурнями, якщо почнуть довіряти Росії. Росії довіряти не можна ніколи: ні колись, ні через 200 років.

12 березня російська авіація розбомбила готель "Україна" у центрі Чернігова
Російська авіація розбомбила готель "Україна" у центрі Чернігова. ФОТО: Владислав Савенок

Про неминучу перемогу

Я не сумніваюсь в тому, що Чернігів встоїть. Питання тільки в тому, якою кров’ю і якими жертвами. Щоб ніхто не сумнівався: чернігівці й наші предки ні від кого не бігали. Ми ще можемо до когось зайти в гості і запитати сатисфакцію щодо відшкодування наших збитків. От у мене є велике бажання запитати щодо відшкодування збитків з росіян.

Я переконаний, що виходячи з будь-яких писаних і неписаних норм і правил, декілька поколінь платників податків в Росії повинні платити своїми грошима за відновлення того, що вони наробили, — їхня армія, їхній Путін і їхня ця вся наволоч, яка бомбить сьогодні Чернігів і інші міста.

Читайте також:

У Прилуках відновлять роботу громадського транспорту

Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди