Майже сотню пацієнтів із коронавірусом лікують в інфекційній лікарні Харкова. Цей заклад зараз єдиний у місті, де приймають хворих із COVID-19. На вулиці чутно вибухи, але роботи медики не припиняють: хворим потрібен кисень. Репортаж Суспільного з Харківської обласної інфекційної лікарні, яка продовжує роботу попри обстріли російських військ.
"Лікарям також страшно, ми тримаємося"
Вікна палати реанімації закладені коробками. Так медики захищають пацієнтів від вибухів. У самих кімнатах перебувають тяжкі хворі, тобто ті, кому постійно потрібен кисень.
"Зранку до ночі відбувається бомбардування, на щастя, в нашу лікарню ще бомба не потрапляла, але може потрапити. Лікарям також страшно, але ми виходимо працювати, але ми виходимо на роботу, у нас деякі лікарі навіть тут постійно перебувають та живуть. Ми до цього не звикли, у порівнянні з коронавірусом, а ми COVID-стаціонар, це зовсім інша історія, ми тримаємося. Я прошу всю світову спільноту, щоб закрили небо над Україною", — говорить директор медзакладу Павло Нартов, він нині постійно перебуває у лікарні.
Живуть у лікарні родинами
Більшість обладнання та медикаменти — у коридорах, медсестра виставляє препарати для крапельниці біля обігрівача, пояснює, що їх треба нагріти до кімнатної температури перед тим, як вводити. У закладі нині прохолодно, тепло в батареях є, але його не достатньо — така ситуація від початку війни.
Частина лікарів зараз не можуть доїхати з області, ще частина живе на роботі, дехто разом із родинами. Нартов розповідає, таких близько 80 людей, їм віддали одне з відділень.
Родина лікарняного статиста Наталії Титаренко четвертий день ночує у палаті разом із котом та собакою, у їх будинок влучив снаряд.
“Ми живемо в районі "Горизонту", від першого дня війни там ідуть сильні обстріли, бо ми перші від Чугуєва. 11 березня почався сильний обстріл, від ранку по нас стріляли, бомбили й після обіду ми не чули ні шуму, ми лише почули різкий звук. Чоловік сказав, що це потрапили у будинок. У квартирі піднялася хмара пилу, почали кричати сусіди. У сусідів ніяких вікон немає, вони закривавлені прийшли до нас у квартиру, я намагалася надати їм допомогу, люди в паніці намагалися вийти з квартир, але в усіх був шок. Я знаю, що в нас є лежачі люди, їх треба евакуювати вийшла, тож із віником на сходовий майданчик, щоб замітати скло, щоб вони не поранилися", — згадує Титаренко.
"Хочу, щоб мій дім був цілий"
Облаштували у закладі й бомбосховище, сюди за потреби, приходять працівники лікарні та пацієнти, які можуть дихати самостійно.
"Тяжкі залишаються на місці, якщо їх спустити, вони просто помруть", — каже Павло Нартов.
Частина тяжких пацієнтів перебуває у відділенні Ділари Гарбуз, лікарка каже — поки у сховище їх не спускали, щодня вона попри обстріли їздить на роботу.
"Страшно, звичайно, але це наш обов'язок, ми все одно маємо ходити на роботу", — говорить Гарбуз.
У палаті на кисневій масці перебуває Олексій, житель Салтівки, у лікарні третій тиждень, каже й досі важко дихати.
"Хочу, щоб мій дім був цілий, сусіди, діти, щоб все було добре", — говорить Олексій.
Одну автівку швидкої віддали ЗСУ
У коридорі інспектор з цивільного захисту Олексій Жирнов перевіряє та сортує протигази, каже: про всяк випадок.
"Готуємо протигази для співробітників та хворих на випадок хімічної атаки. Ми цього виключити не можемо. Вони розкладені за розміром: другий, нульовий, третій, четвертий. Приходять з відділення, я їм розповідаю, як його укомплектувати, адже протигаз, як і парашут, кожен має споряджати сам собі", — пояснює Жирнов.
До війни у медиків лікарні були дві автівки швидкої, нині одну передали Збройним Силам України. Зараз, крім ковідного відділення, у лікарні готуються розгортати стаціонар для інших інфекційних хвороб.
Читайте також
Харків обстріляли 65 разів протягом 14 березня, по центру міста били ракетами
