У Полтаві виготовляють розвантажувальні жилети, білизну та балаклави для військових. Це організувала полтавка Олена Запорожан у власній майстерні, а допомагають їй волонтерки. Білизну і балаклави шиють із трикотажу, а жилети із брезенту. Використовують і той, що вже був у вжитку.
Олена Запорожан – власниця невеликої швейної майстерні у Полтаві. Із другого дня повномасштабної війни, каже, почала шити балаклави для бійців тероборони. А коли замовлень побільшало, довелося розширювати приміщення.
"Я подзвонила до орендодавця, а вона каже: «Та взагалі без проблем, займайте все, що хочете», - говорить власниця швейної майстерні Олена Запорожан.
Нині у майстерні облаштували три швейні цехи та один закрійний.
"Це наш трикотажний цех. Ось ми відшили білизну для потреб тероборони чи військових. До цього ми відшили партію трусів. Потреба стоїть гостра в білизні, тому що поставок нових немає. Все, що було (в магазинах – ред.), уже вигребли", - каже Олена Запорожан.
Також, каже полтавка, є потреба і в розвантажувальних жилетах. Із розширенням виробництва почали долучатися волонтерки. Оксана Клочко до війни працювала у місцевій газеті.
"Я стала, як кажуть, розкрійником поневолі. Тому що на швейній машинці я працювати не вмію на промисловій. Розкроєм займатися – це, в принципі, не складно. Деталей на цьому розвантажувальному жилеті дуже багато, процесів багато. На розкрої може працювати одночасно навіть і по шість людей", - говорить волонтерка Оксана Клочко.
Працює із волонтерками і Наталія Коломієць. Вона – швачка з 25-річним досвідом.
"Тепер я тут генерал. Моя робота – дати роботу швачкам, дати роботу закрійникам. Тобто дивитися за лекалами десь, щось підправити. Розказати, як шити, повністю зібрати виріб до купи. Приходять військові і консультують нас щодо того, що не так, щоб підігнати конструкцію, деталі. Щоб було все так, як відповідно", - каже волонтерка Наталія Коломієць.
Найбільша потреба нині, каже швачка, у тканині та якісній фурнітурі.
"Ми зараз робимо пошив із того, що нам всі люди зносять. Тобто різне все. А коли воно буде, як кажуть, стабільне все, тобто у нас буде рулон тканини, – ми зможемо якось на щось розраховувати", - пояснює Наталія Коломієць.
"Коли ми шиємо з брезенту, ми ж перевіряємо кожну детальку, смикаємо, щоб вона не розірвалася. Бо брезент у нас був у використанні, він не завжди хороший, десь лежав же. Фурнітура – у нас трохи є китайської, а якщо його робити з розумом, фурнітура має бути хороша", - говорить власниця швейної майстерні Олена Запорожан.
За словами Олени Запорожан, аби закупити тканину, полтавці до майстерні приносять гроші. Однак, матеріали поки не можуть замовити, бо вони лишилися тільки на складах у місті Харків.
