27 січня – Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Наталія Кузовова – одна з тих, хто збирає свідчення очевидців та співпрацює з проєктом «Голоси. Свідчення про Голокост в Україні», створеного Меморіальним центром "Бабин Яр». Яким був Голокост на Херсонщині та кому вдалося його пережити - дізналось Суспільне.
"Його розстрілювали, але був наліт авіації, трошки його стрільнули, і він впав в рів, і лежав там серед тіл, які замерзали, а потім виповз". Таких історій про Голокост за останні 2 роки представники проєкту "Голоси" записали близько сотні, прізвищ не оприлюднюють на прохання самих очевидців, хоча вони зберігаються - говорить завідувачка кафедри історії археології та методики викладання ХДУ Наталія Кузовова.
"Це ті спогади, про які в радянські часи воліли не говорити, чому? Тому що ті категорії населення, які зазнали переслідувань, яких вбивали під час Голокосту, вони і після Голокосту, після завершення війни дискримінувалися", - каже Наталія Кузовова.
Одне з місць масових розстрілів – рів в Зеленівці поблизу Херсона. Людей змушували приходити з паспортами, їх потім викинули у братську могилу, - говорить Наталя Кузовова. Для проєкту «Голоси» дослідники їздили і в райони Херсонщини. Поблизу Генічеська записали історію єврейської дівчинки Сабіни, яка приїхала відпочити на море і стала жертвою Голокосту.
"Бабусю і її було схоплено, і вони також опинилися в цьому рові. Сабіні вдалося виповзти з цього рову, вона переповзла і знайшла притулок у будинку української сім’ї, яка її вдочерила. За переховування євреїв населенню загрожувала смертна кара. Цю жінку, яка її вдочерила – викликали в дільницю, катували, били, але 40 свідчень сусідів про те, що ця Сабіна не є єврейкою, що вона – це її дочка Аня, врятували і цю жінку, і цю дитину", - розповіла завідувачка кафедри історії археології та методики викладання ХДУ.
Історія Лілії Соколовської записана в Запоріжжі в рамках проєкту "Голоси". Під час окупації Херсона в будинку, де маленька Лілія жила з бабусею, поселилися німці.
"Їсти нічого було. А він сидить, жере за столом. Ось така морда. Я згадала, там виходили двері в ту половину. Я ще маленька, зазираю в щілину. Бачу, такий хліб у нього, селянський. Він, мабуть, офіцер був, і масло. І шматок ковбаси. Ми що таке бачили колись? І я придивилася, нікому не сказала, а в нього стояла валіза. Він її не закрив, мабуть. І я не витримала, і взяла так тоненько масла, і хліба тоненько, щоб непомітно було. Запам’ятала на все життя", - говорить Лілія Соколовська, яка врятувалася з херсонського гетто.
Згодом Лілія та її бабуся потрапили в Херсонське гетто, звідки її зміг викупити батько, на бабусю грошей не вистачило, і її розстріляли.
З 2018 року Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр" реалізує проєкт "Голоси. Свідчення про Голокост в Україні". Його завдання – створити максимально повний онлайн-архів усних історій про Голокост, який буде вперше доступний на території України.
Читайте також:
- "(Не)Відомий Голокост". У Херсоні показали документальний фільм про події 80-річної давнини
Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон
Підписуйтесь на Суспільне Херсон у Viber
