Запорізький ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції Анатолій Карпачов, каже: минуло 35 років, а й нині не минає дня, аби не згадувати ті події. Після того має проблеми зі здоров'ям, але якби ситуація повторилася — вчинив би так само. З нагоди дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС розповів свою історію журналістам Суспільного.
Свій ранок запорізький ліквідатор аварії на Чорнобильській атомній електростанції Анатолій Карпачов розпочинає з кави. Бере на руки кота Кокса та згадує 1986 рік. На той час йому було 25 років, мав дружину та дворічного сина.
"Як кажуть, шосте чуття мені підказало, що я буду на ліквідації. І в серпні мене викликали у військкомат і направили в Чорнобильську зону. З першого вересня по 24 грудня я брав участь у ліквідації наслідків аварії в складі військової частини 93632".
В зоні ліквідації Анатолій Карпачов пробув майже чотири місяці. Спочатку працював на будівництві вахтовим методом в селищі Зелений мис, де будували житло для вахтовиків, які обслуговували станцію. Потім бурили свердловини для відкачування ґрунтових вод, щоб не потрапили в річку Прип'ять. А потім його перевели диспетчером будівельного управління.
З тих днів, каже Анатолій Карпачов, залишилося багато спогадів, але здебільшого сумних. Багато хто з ліквідаторів помер того ж, 1986 року.
"Чоловіку було майже 45 років, хотів привести презент, сувенір зі станції додому. Поклав в кишеню шматок графітового стрижня, і, коли заходив, там більше, ніж 600 рентгенів світило".
Після ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції Анатолій Карпачов має інвалідність: онкозахворювання та видалені щитовидну залозу й лімфатичні вузли.
"Перші дні як приїхав, нас ніхто не обстежував, нічого. Навіть, я вам скажу так, що, десь, через рік-два нервова система підкачувала, таке в голову лізло, що... це треба було пережити. Зараз скажу так, з хлопцями з АТО, ООС працюють психологи — з нами ніхто не працював".
Попри підірване здоров'я, Анатолій Карпачов каже: не шкодує що довелося “пройти” Чорнобиль та готовий стати на захист країни знову. Показує мундир із медалями, який вдягає задля відзначення пам'ятних дат, віддаючи шану померлим ліквідаторам.
"Найцінніша і найдорожча — це перша: “Учасник ліквідації наслідків аварії”. Це 1986 рік. Хто був, всі їх заробили, як-то кажуть, і скажемо так — вона на рівні героя. Я її отримав у 1991 році, перед розвалом Радянського Союзу. Нам видавали посвідчення чорнобильські й разом з посвідченням отримали оці нагороди".
Нині у ліквідатора підростає онука, чекає й на правнуків. Каже, знає заради чого жити. А 14 грудня — день коли ввели в експлуатацію перший саркофаг над реактором, відзначає як день перемоги у війні з мирним атомом.
Що відомо
- 14 грудня біля пам’ятника “Героям Чорнобиля” у Запоріжжі відбувся мітинг-реквієм.
- У день вшанування учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, 14 грудня, в Офісі Омбудсмена заявили про недостатню соціальну підтримку ліквідаторів та інших постраждалих від аварії.
- За даними Національної соціальної сервісної служби, нині в Україні мешкають понад 181 тис. учасників ліквідації наслідків аварії. Ще понад півтора мільйона українців мають статус осіб, що потерпіли від Чорнобильської катастрофи (323 тисячі з них — діти).
Підписуйтеся на Суспільне Запоріжжя у Viber
Читайте нас у Telegram
