У сто чотири роки мешканка Володимира – Волинського читає власні вірші напам’ять і разом із друзями готує до друку чергову книгу спогадів. Народилася жінка у Донецькій області, на Волинь потрапила після Другої світової війни.
Народилася Євдокія Дудко у селі Золотий Колодязь Донецької області. Визначальним для своєї долі називає місто Краматорськ.
Довгожителька Євдокія Дудко : "Там вперше стала за вчительський стіл, там познайомилась з Андрієм Івановичем Дудком – вчителем, там народила Аллочку, там застала війна".
До дрібниць Євдокія Якимівна пам’ятає 22 червня 1941 – го, день, коли на країну напали нацисти. Тоді, каже, на фронт забрали чоловіка, а її з донькою та 30-ма вихованцями дитячого будинку евакуювали до Сибіру. Після війни подружжя півтора роки жило у Німеччині, там служив чоловік, а в 1947-му родина оселилася у Володимирі – Волинському.
Довгожителька Євдокія Дудко: "Як привезли нас на вокзал, виявляється, записували, хто приїхав, бо на 3-й день вже до мене прийшло запрошення в школу, нема кому дітей вчити, вчителів у Володимирі було всього 11 чоловік".
Більше сорока років вчителювання. Своїм вихованцям Євдокія Якимівна писала вірші. Так, розповідає, готувалася до виховних годин. За працю педагога удостоєна відзнаки "Відмінник народної освіти".
Зараз Євдокія Дудко мешкає одна, через вік вона не покидає власної оселі. По господарству жінці допомагає соціальна працівниця. Частими гостями, каже, є подруги.
Подруга Євдокії Дудко Ірина Павлова: "В неї тяжкий шлях, вона одинока, помер чоловік, дочка, внук. На свій вік вона розумна, любить читати вірші, розповідати багато".
Секретом свого довголіття Євгенія Дудко називає любов до життя: "Бо я не провела ні одного дня без толку, я педучилище закінчила, бо в’язала тонкі кружева і продавала, в мене не було кому помагать. Казав мені мій Андрюша, що, мабуть, нема такого на світі, що ти не вмієш робити".
Зараз довгожителька стежить за тим, що відбувається на її малій батьківщині – Донеччині. І мріє, каже, про мирну та щасливу Україну: "Якби сказали: дай, що маєш і припиниться війна, я б дала. Україна на весь світ, я вважаю, сама краща, чому ми так занедбали її? ".
