У книзі, котру представив читачеві її укладач, журналіст і телеведучий Вахтанг Кіпіані - розсекречені документи з кримінальної справи українського поета-шістдесятника Василя Стуса.
У новій книзі зібрані документи з шеститомної кримінальної справи Василя Стуса 80-х років минулого століття, що й досі зберігаються в колишньому архіві КДБ УРСР в Києві (нині – галузевий державний архів СБУ). Біографію поета Вахтанг Кіпіані досліджує останні 20 років, присвятив йому низку документальних фільмів та публіцистичних матеріалів. Але в новій збірці, як стверджує, представлені досі невідомі для широкого загалу – найдраматичніші сторінки життя Василя Стуса – суд, роки ув’язнення та загибель. До архівних матеріалів укладач додав і низку авторських статей.
«КДБ двічі судило Стуса. Перший раз як поета, там здебільшого літературні твори, а другий раз його судили як українця – людину, яка мала визначену позицію, була опозиційною до комуністичної влади. І тому хотілося показати, як людина опиняється перед системою, і в такий спосіб стає сильнішою, коли на нього тиснуть, коли його б’ють, його товаришів кидають за грати, а світ позбавлений інформації про те, що відбувається в Радянському Союзі», - каже журналіст, телеведучий, укладач книги «Справа Василя Стуса» Вахтанг Кіпіані.
За словами Кіпіані, доступ до документальних матеріалів, що кілька десятиліть знаходились в архівах під грифом секретності, став можливим завдяки закону про декомунізацію.
«В принципі, в цій книзі вам все невідоме. Вам - це читачам, глядачам, слухачам, тому що справа була до 2015 року закрита. І тільки завдяки закону про декомунізацію вона тепер відкрита, і будь-який дослідник може приїхати і відкрити її. Але не кожен поїде до Києва, краще взяти в руки книгу. Тому, відповідно, обставини процесу, слова в слідчому ізоляторі, слова в залі суду, листування слідства і свідків, протести, які вносилися, для нас не були відомими», - говорить Вахтанг Кіпіані.
Відкриті архівні документи дають можливість читачеві намалювати психологічний портрет людини, яка потрапила в молох комуністичних катівень. І в цьому укладач вбачає найбільшу цінність книги.
«Стус виступає тут як людина. Десь він зробив помилку, і ви це побачите в книзі, коли він, піддаючись тиску КДБ, пише певний текст. Потім він цю помилку своїм життям виправляє. І видно, що він не був таким героєм, який народився, щоб померти у 85 році в таборі. Він просто йшов своєю дорогою. Десь він трошки оступився, піднявся і пішов далі. Це дуже подібно на те життя, в якому ми живемо – тут ми оступилися, тут виправили помилку, тут пішли вперед. Тут ми були якимись, а потім стали патріотами, або навпаки деградуємо. Це – життя. Книга показує живу людину, а точно не таку особистість, яку нам зінтерпретували за останні роки літературознавці, політики і так далі», - додає Вахтанг Кіпіані.
Один із найактивніших представників українського руху шістдесятників, поет, прозаїк, перекладач, правозахисник Василь Стус потрапив за грати у 1980-му році «За систематичне виготовлення й розповсюдження документів, що ганьблять радянський державний і суспільний лад». Визнаний особливо небезпечним рецидивістом, засуджений на 10 років примусових робіт і 5 років заслання. У Пермській в’язниці неодноразово потрапляв до карцеру - за передання на волю зошита з віршами, чи інші порушення тюремного режиму. У серпні 85-го, на знак протесту, оголосив сухе безстрокове голодування. Помер за гратами 4-го вересня. За офіційною версією - від зупинки серця.
