«Щоб скоріше був мир у країні». Історії бійців з Дніпропетровщини, які служать у сухопутних військах

«Щоб скоріше був мир у країні». Історії бійців з Дніпропетровщини, які служать у сухопутних військах

Ексклюзивно
«Щоб скоріше був мир у країні». Історії бійців з Дніпропетровщини, які служать у сухопутних військах Суспільне Дніпро

12 грудня в Україні відзначають День сухопутних військ. Вони є основою Збройних сил України. Суспільне розповідає історії бійця й бійчині, які пішли на фронт з Дніпропетровщини.

З Євромайдану – до війська

Віталій Максимкін пішов на фронт одразу після Євромайдану. 20 лютого 2014 року, коли з Інститутської виносили поранених та вбитих, зрозумів: своє майбутнє доведеться пов’язати з військом, інакше не може бути.

Чоловік потрапив у 20-й батальйон територіальної оборони, перший бойовий досвід здобув у Маріуполі.

«Я людина невійськова, не служив строкову службу. Для мене було дико, що там відбувалося. Втрати... Ти з цією людиною щойно спілкувався, а за мить її вже немає», - розповідає Віталій Максимкін.

«Щоб скоріше був мир у країні». Історії бійців з Дніпропетровщини, які служать у сухопутних військахСуспільне Дніпро

Віталій Максимкін після Євромайдану пішов на фронт

Військовому запам’яталося звільнення Красногорівки, що поблизу Донецька.

«Коли ми дійшли вже до кінця Красногорівки, я дістав з нагрудної кишені прапор, який я впродовж всієї служби носив. Хотів підняти над СБУ донецьким, але так вийшло - знак «Красногорівка» висів. Я дістав з кишені прапор, знайшли там тримач у дворі, поставив: все, Красногорівка наша!», - згадує чоловік.

Віталій планує залишатися на службі, доки Україна не переможе у війні з Росією. Після планує знайти справу, де міг би бути корисним, та виховувати двох синів, яким зараз півтора та три роки.

Мрія з дитинства

Рада служить у Збройних силах України понад 20 років. З дитинства мріяла стати військовою.

«Відверто кажучи, не очікувала, що ця мрія може прийти до свого логічного завершення. Використала усі можливості, які мала: вища освіта, служба за контрактом, потім пішла як офіцерка, і, відповідно, це моє життя, це те, чим я живу, і я без цього не можу», - говорить військовослужбовиця.

«Щоб скоріше був мир у країні». Історії бійців з Дніпропетровщини, які служать у сухопутних військахСуспільне Дніпро

Рада мріяла бути військовою з дитинства

Коли Рада тільки розпочинала службу, жінок в армії, розповідає, було небагато. З роками бійчинь стає все більше.

«І чоловіки, і жінки, котрі служать, свої зусилля спрямовують на те, щоб скоріше був мир у країні», - каже військова.

По закінченню служби жінка хоче зайнятися громадською діяльністю та більше часу проводити зі своєю родиною, має двох синів 27 та 14 років. Старший, розповідає Рада, наслідує її - зараз воює на фронті.

Читайте також

  • «Питають: як там було? Я кажу: усе нормально». Історія бійця з інвалідністю із Кривого Рогу
  • «Я зробив все, щоб мої діти не воювали» - заступник командира криворізької бригади Нацгвардії

Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро

Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди