Микола Окаєвич та Олександр Бардецький. Бойовий офіцер та священник. До зони бойових дій разом їздять із 2016 року. До цього з 2014 один встиг отримати контузію та поранення, іншому через те, що вантажив сотні тонн гумвантажу, довелося замінити суглоб. Нині обоє волонтерять. Возять допомогу до зони бойових дій, бо тепер для них — це єдина можливість захищати Батьківщину.
“Брали з собою прапори українські. Хлопці просять. Вони їх там розвішують”
Микола Окаєвич — колишній артилерист, десантник, командир вогневого взводу 25-ї окремої повітряно-десантної бригади, голова спілки учасників бойових дій та волонтерів АТО селищі Браїлів Жмеринського району. У зоні бойових дій прослужив 15 місяців. Демобілізувався після осколкового поранення і контузії. Вдома і досі зберігає бронежилет та ківларову каску, які врятували йому життя.
“Підрозділ 25-ї бригади — мої побратими. Ми до них заїжджали, привозили гумвантаж. Брали з собою прапори українські. Хлопці просять. Вони їх там розвішують”, — каже Микола Окаєвич.
За 6 років, розповідає Микола Окаєвич, обʼїздив практично всю лінію фронту. Допомогу, каже, збирає вся громада.
Поки вдома теж роботи вистачає, каже Микола Окаєвич. Опікується колишніми фронтовиками, вдовами. Каже, проблем багато. Від невиділеної землі до психологічної реабілітації. У Браїлові, каже, до 10 церков, а місця, де колишні захисники могли б зібратися, поспілкуватись із капеланом — немає.
“У нас загинуло близько 15 чоловіків в зоні АТО. Померли своєю смертю більше 10. Є такі хлопці, що не витримують, спиваються. Хтось руки на себе накладає, бо не витримує навантаження. Потрібне приміщення щоб зібратись”, — каже Микола Окаєвич.
“Нас не враховують, що ми відстоюємо незалежність України”
Олександр Бардецький — капелан. До зони бойових дій, каже, поїхав як священник, бо не міг взяти до рук зброю. А залишатись осторонь, коли на Батьківщині війна, не захотів.
На Схід їздить із вересня 2014. За це час, каже, здійснив 57 волонтерських поїздок. На шафі в кімнаті висить кітель.
На ньому з десяток нагород — від громадських, релігійних, волонтерських організацій. Жодної — від держави.
”Всі закони які приймаються вони всі “Крім волонтерів. Нас не враховують, що ми відстоюємо незалежність України”, — каже Олександр Бардецький.
Під час численних поїздок, розповідає, і здоровʼя втратив. Вантажив і розвантажував сотні тонн допомоги. Під час однієї травмувався — пошкодив суглоб на нозі. Тепер їздить із протезом. Але не нарікає. З 2016 року до зони бойових дій українським військовим, дітям-сиротам та мирному населенню Донбасу возять допомогу разом з Миколою Окаєвичем. Зараз готуються до чергової поїздки. Потроху збирають допомогу.
“Дитячі куртки, одяг, маскувальні сітки. Старогнатівка, Прохорівка, Камʼянка — такі підшефні села там. Допомагаємо діткам, тим, хто втратив надію”, — каже Олександр Бардецький.
На Донеччину Микола Бардецький та Микола Окаєвич збираються за кілька тижнів — як лишень отримають дозвіл.
Читайте також
- "Зігрій солдата своїм теплом". На Вінниччині громада збирає гумвантаж на Схід
- Залізні мішені для військових майструють вінницькі волонтери
