В річницю Революції Гідності учасниця Євромайдану в Запоріжжі Юлія Кривенко-Кірова розповіла Суспільному про події, які змінили її життя 8 років тому.
Юлія була громадською активісткою, яка одна із перших вийшла на запорізький Майдан Героїв та закликала людей не сидіти вдома, а боротися за свої права. Одним із лозунгів, які лунали тоді, згадує Юля, було: "Бери з собою диван на Майдан".
"Наша ГО була за європейські цінності. Коли Віктор Федорович не підписав угоду про асоціацію ми зрозуміли, що назад шляху немає, нам треба йти тільки в Європу, а не бути з Росією та з іншими країнами СНД, тому ми всі вийшли на Майдан, ми покликали людей, молодь, щоб вони також вийшли на Майдан, боротися за своє майбутнє і за майбутнє своєї країни саме в Європейському Союзі, або європейського ґатунку у нас було життя", — розповідає Юлія.
Дівчина каже — зрозуміла, що на Майдані буде стояти до кінця, бо знала, що бореться за волю, свободу і права. Вона підкреслює, що сили надавав дух братерства.
З особистого архіву Юлії Кривенко-КіровоїЄвромайдан у Запоріжжі
Юля розповідає, що коли розпочався кривавий розгін людей на Майдані у Запоріжжі (26 січня 2014 року), коли багатьох побили, то довелося переховуватися у сусідніх будівлях, поруч з обласною держадміністрацією і чекати, поки розійдуться силовики та не буде переслідувань.
Згадує, коли дзвонили рідні, а вона їх заспокоювала, що все буде гаразд, дивлячись у вікна на Майдан і боячись, аби силою її та ще декількох людей не витягли з будівлі. Але думки тікати та все покинути – не було.
"26 січня відбувся розгін Майдану у Запоріжжі, він був кривавим, так само як і в інших містах. І тоді звичайно було дуже страшно, тому що ти розумів, що жити в такій країні ти не зможеш, тому що міліція б’є людей, це було дійсно дуже страшно, і не тільки просто людей, а й журналістів".
З особистого архіву Юлії Кривенко-КіровоїА потім, продовжує Юля, був період, коли довелося жити у Львові, бо її шукали, переслідували й дзвонили, то ж в Запоріжжі небезпечно було лишатися і певний час повертатися.
"На той момент, чи знала я, що повернуся у Запоріжжя, на той момент я про це навіть і не мріяла, тому що я бачила, що відбувалося, і було дійсно дуже страшно, тому що хотілося жити у своїй країні, і в нормальній європейській країні, в якій будуть поважати людей і вони зможуть відстоювати свою точку зору".
Нині Юля – дружина волонтера, її чоловік активно допомагав бійцям АТО. Дівчина каже, що Революція Гідності змінила її життя.
З особистого архіву Юлії Кривенко-Кірової"Ми відчуваємо себе вільними людьми. Не зважаючи на різні політичні аспекти, нюанси, ми все одно знаємо, що можемо вирішувати свої питання: якщо хочемо мітингами, якщо не хочемо – якимись мирними протестами. І це дуже класно. Ми живемо у вільній країні й це, напевно, найбільший наш здобуток, тому що, коли був Майдан, і коли був розгін Майдану, то в нас не було свободи та волі Напевно, коли в українця забирають свободу і волю – це найстрашніше. І зараз ми дійсно щасливі люди, що живемо в такій країні, де можемо вільно дихати, вільно щось робити", — каже Юлія.
Читайте також: Річниця двох революцій. Що потрібно знати про День гідності та свободи