В річницю Революції Гідності учасниця Євромайдану в Запоріжжі Юлія Кривенко-Кірова розповіла Суспільному про події, які змінили її життя 8 років тому.
Юлія була громадською активісткою, яка одна із перших вийшла на запорізький Майдан Героїв та закликала людей не сидіти вдома, а боротися за свої права. Одним із лозунгів, які лунали тоді, згадує Юля, було: "Бери з собою диван на Майдан".
"Наша ГО була за європейські цінності. Коли Віктор Федорович не підписав угоду про асоціацію ми зрозуміли, що назад шляху немає, нам треба йти тільки в Європу, а не бути з Росією та з іншими країнами СНД, тому ми всі вийшли на Майдан, ми покликали людей, молодь, щоб вони також вийшли на Майдан, боротися за своє майбутнє і за майбутнє своєї країни саме в Європейському Союзі, або європейського ґатунку у нас було життя", — розповідає Юлія.
Дівчина каже — зрозуміла, що на Майдані буде стояти до кінця, бо знала, що бореться за волю, свободу і права. Вона підкреслює, що сили надавав дух братерства.
Юля розповідає, що коли розпочався кривавий розгін людей на Майдані у Запоріжжі (26 січня 2014 року), коли багатьох побили, то довелося переховуватися у сусідніх будівлях, поруч з обласною держадміністрацією і чекати, поки розійдуться силовики та не буде переслідувань.
Згадує, коли дзвонили рідні, а вона їх заспокоювала, що все буде гаразд, дивлячись у вікна на Майдан і боячись, аби силою її та ще декількох людей не витягли з будівлі. Але думки тікати та все покинути – не було.
"26 січня відбувся розгін Майдану у Запоріжжі, він був кривавим, так само як і в інших містах. І тоді звичайно було дуже страшно, тому що ти розумів, що жити в такій країні ти не зможеш, тому що міліція б’є людей, це було дійсно дуже страшно, і не тільки просто людей, а й журналістів".
А потім, продовжує Юля, був період, коли довелося жити у Львові, бо її шукали, переслідували й дзвонили, то ж в Запоріжжі небезпечно було лишатися і певний час повертатися.
"На той момент, чи знала я, що повернуся у Запоріжжя, на той момент я про це навіть і не мріяла, тому що я бачила, що відбувалося, і було дійсно дуже страшно, тому що хотілося жити у своїй країні, і в нормальній європейській країні, в якій будуть поважати людей і вони зможуть відстоювати свою точку зору".
Нині Юля – дружина волонтера, її чоловік активно допомагав бійцям АТО. Дівчина каже, що Революція Гідності змінила її життя.
"Ми відчуваємо себе вільними людьми. Не зважаючи на різні політичні аспекти, нюанси, ми все одно знаємо, що можемо вирішувати свої питання: якщо хочемо мітингами, якщо не хочемо – якимись мирними протестами. І це дуже класно. Ми живемо у вільній країні й це, напевно, найбільший наш здобуток, тому що, коли був Майдан, і коли був розгін Майдану, то в нас не було свободи та волі Напевно, коли в українця забирають свободу і волю – це найстрашніше. І зараз ми дійсно щасливі люди, що живемо в такій країні, де можемо вільно дихати, вільно щось робити", — каже Юлія.
Читайте також: Річниця двох революцій. Що потрібно знати про День гідності та свободи