"У цієї професії нема меж". Коваль з Мелітополя перетворив ремесло на мистецтво

"У цієї професії нема меж". Коваль з Мелітополя перетворив ремесло на мистецтво

"У цієї професії нема меж". Коваль з Мелітополя перетворив ремесло на мистецтво Фото: Суспільне Запоріжжя

“Володарі вогню” – так раніше називали ковалів. Нині їхня справа набула нової художньої естетики, а ковалі України, окрім побутових речей і сільськогосподарського приладдя, створюють витвори мистецтва. Один з них – мелітополець Олексій Воробін розказав про свою справу кореспондентці Суспільного Запоріжжя Карині Галуновій.

Олексій Воробін називає себе художником по металу. З ним має справу одинадцять років, але, саме, кування опановує шість.

"Чому я захопився цією справою? Тому, що це, по-перше, незвичайна така професія. По-друге, в неї, в цієї професії, нема меж, які й у художників. Я зрозумів, що ковальство – це зовсім не те, що ти робиш собі у цеху. Це зовсім інша професія, це настільки творча робота, і в неї зовсім інший підхід до металу", – каже він.

адвокатФото: Суспільне Запоріжжя

Олексій Воробін

Олексій Воробін – член Гільдії ковалів та ножоробів України, що організовує один із фестивалів у місті Миргород. Він також є учасником фестивалів, не тільки українських, а європейських, посідав перші місця у конкурсах ковальського мистецтва. Згадує: на перший фестиваль потрапив у другий рік заняття улюбленим ремеслом.

"Найбільш престижний фестиваль в нас вважається в Івано-Франківську. Але, на жаль, цього року він із-за карантину не відбувся. Найулюбленіший мій фестиваль – це в Миргороді. Він настільки душевний, настільки професіональний, що туди варто їхати. Це, мабуть, той фестиваль, який передає ту атмосферу, безпосередньо, кування, безпосередньо, роботи з металом. Закордонний важливий мій фестиваль, я вважаю, це Ізбіц в Австрії. В цьому році його теж скасували, але, маю надію, що колись я знову туди поїду", – розповідає Олексій.

адвокатФото: Суспільне Запоріжжя

Олексій Воробін

Найбільше коваль полюбляє працювати над природними мотивами. Наприклад, птахи, листя, дерево:

"Мій шлях починався з того, що я робив троянди з металу. Ще до роботи в кузні. Перші мої троянди були, як я подивлюся зараз, жахливі. Ну, і так, поступово, поступово, десь щось переробляв, десь якісь навичок здобував".

адвокатФото: Суспільне Запоріжжя

Олексій Воробін

"Навчався я в Мелітополі тут, в автомоторному технікумі. Потім в агротехнологічній академії, в мене вища технічна освіта. Потім я поступив працювати, пішов працювати, на слюсаря, потім на зварювальника. А вже зі зварювальника перейшов вже в ковалі", – каже чоловік.

Одна з "фішок" майстра, своєрідний підпис – це невелика квітка. Її додає майже у кожен свій витвір. Також Олексій кує картини, серед них – міфічна істота.

"Це виповнена в стилі виколотки на гарячу. Це картина, на неї ще можна вішати ключі. Це зробив, захотілось спробувати – спробував, зробив. Вона в мене так і лишилася", – розповідає майстер.

адвокатФото: Суспільне Запоріжжя

Олексій каже: закохався у ковальське ремесло за творчість, за поєднання фантазії з образами, за перетворення заліза на слухняну матерію. Кожен витвір створює ретельно. Спочатку малює ескіз. Наступний етап – заготовки. І тільки потім майстер починає втілювати свою ідею.

Робота, якою коваль пишається найбільше – це садовий світильник, розміром із людський зріст, який робив три місяці. Втім Олексій Воробін зауважує, що найкраща його робота – ще попереду.

Читайте нас у Telegram

Підписуйтеся на Суспільне Запоріжжя у Viber

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди