Під опікою трьох соцпрацівниць Домантового, що на Золотоніщині, – тридцять чотири жителі, які потребують допомоги. Про це Суспільному розповів староста села Зиновій Ненчин.
За словами старости, жінки працюють за мінімальну зарплатню, втім, серце мають велике і турботливе.
Пані Любов, пані Світлана та пані Наталя відвідують своїх підопічних на велосипедах.
"Люди різні, але з ними – старенькими – цікаво працювати", – розповіла Любов Макота.
Тими, кому потрібна турбота, Наталя Буря опікується з шістнадцяти – ось вже двадцять вісім років. Одна з підопічних – Марія Дудник. Перед відвідинами соцпрацівниця зазвичай купує для жінки те, що вона замовляє її в аптеці чи магазині.
Зі слів Марії Максимівни, колись в домі жодної пилинки не пропускала, нині ж без помічниці не обійтися:
"Найстрашніше в житті – старість, коли ти робишся немічним. Ти бачиш проблеми, тисячу цих проблем, треба їх якось вирішувати, стаєш іти, а в тебе ноги підкошуються, голова крутиться".
З усім, за словами жінки, допомагає пані Наталя:
"Вона і білить, і фарбує, і підводить, листя загрібає, копає, садить – нема такої роботи, щоб її не допомагала вона зробити. І словом мене розраджує".
За словами Зіновія Ненчина, три соціальні робітниці Домантового – не лише загартовані фахівці, а й люди з великим серцем.
"До кожного підопічного, до кожної бабці треба знайти підхід – одним допомогти по господарству, інших – просто вислухати і це для них велика допомога", – зазначив він.
Дбати про тих, про кого не піклуються навіть рідні діти, – справжнє мистецтво, вважає директор центру надання соцпослуг Новодмитрівської громади Олександр Нагаєвський.
"У нас взагалі суспільство треба лікувати. Бо, в цілому, якби було все добре в суспільстві, то таких би людей не було".
За його словами, у соццентрі обслуговують людей повністю, диференційовано або безоплатно. Підопічних розподіляють за трьома показниками – вік, стан здоров’я і рівень доходів.
