Понад місяць тому Литва розбила поблизу кордону з Білоруссю наметовий табір для біженців та мігрантів, які нелегально перетнули кордон. Він розташований у Шальчинінкському районі, поблизу села Руднинкай на полігоні Служби громадської безпеки Литви. Нині там живе близько тисячі біженців з Сирії, Іраку чи Афганістану, які їхали до Європи через Білорусь. Вони купували квитки до Мінська, а вже звідти на таксі діставалися кордону. Табір Руднинкай часто потрапляв у поле зору ЗМІ. Мешканці наметового містечка неодноразово влаштовували заворушення і скаржилися на погані умови, відсутність медичної допомоги та антисанітарію. А на початку серпня звідти втікли біженці, яких згодом затримали.
Невдовзі мешканців табору мають перевезти у колишнє приміщення виправної колонії Кібартай. За словами віцепрем'єр-міністра країни Віталіюса Дмитриєваса, у новому таборі буде забезпечено опалення, електропостачання, інтернет, водопостачання та гаряча їжа, діятиме медпункт. Журналісти Суспільного відвідали Руднинкай, щоб подивитися, як живуть біженці, як до них ставляться місцеві, а також дізнатися, чому люди лишаються без документів.
Дорога до табору
Щоб потрапити в табір біженців у Руднинкай, треба проїхати 40 кілометрів на північний схід від столиці Литви – Вільнюса. Там буде невелике село Руднинкай. А в кілометрі від нього ліс, який і відділяє мігрантів від місцевих мешканців. Перед входом у табір – червона табличка "Вхід і вихід заборонений". По ґрунтовій дорозі час від часу проїжджають поліцейські або технічні машини.
Сам табір охороняють кілька десятків правоохоронців. Мігранти живуть в наметах за подвійним решітчастим парканом. Вздовж сітки інколи проходить патрульний з собакою.
Спілкуватися з мешканцями табору можна лише через паркан. Всередину заходити заборонено. Зокрема і в цілях безпеки: поліція сказала, що в таборі можуть бути випадки грипу, застуди і туберкульозу.
Умови життя в таборі
З-за паркану чути, як хтось кашляє. Мігранти підходять до сітки, махають руками, хтось ховається від камери, а хтось навпаки розказує свою історію. З деякими обмінюємося номерами, й вони надсилають фото і відео зсередини.
Щотижня до біженців приїжджає Червоний Хрест і привозить гуманітарну допомогу.
У наметах живуть 800 чоловіків, від 6 до 20 людей в одному. Жінок і дітей відселили в більш комфортні умови.
Біженці тут грають в ігри, читають або вивчають мову. На наметах малюють картини. Також є написи "Ми потребуємо прав людини".
У таборі біженцям дають їсти щось тепле (суп чи кашу), також привозять консерви і солодощі. На вході біля воріт ставлять стіл з їжею. Люди вишиковуються в чергу за порцією. Мігранти скаржаться, що годують їх лише раз на день.
До табору щодня приїздить магазин на колесах. Там люди можуть докупити собі речі, яких не вистачає. Щоправда, біженці нарікають на ціни. Кажуть, що, наприклад, за кілограм помідорів вони платять більш як два євро. Для порівняння: в супермаркеті їхня ціна близько півтора євро.
Хто ці мігранти
Попри те, що мігранти приїжджають з Мінська, білорусів в таборі лише кілька. Решта – це біженці з Сирії, Іраку, Індії. Кажуть, що тікають від війни і бідності. Купують тур до Мінська, оплачують квитки та проживання в готелі, а вже звідти на таксі їдуть до Литви. Один з мігрантів сказав, що його паспорт забрала компанія. Коли ми спитали, чому він не звернувся до поліції – відповісти не зміг.
Якщо мігранти приїжджають з документами, розгляд їхнього прохання про переїзд триває досить швидко, і якщо немає достатніх причин, щоб надати людині політичний притулок, її повертають назад. Якщо ж документів немає – міграційній службі країни, в яку в’їжджає мігрант, необхідний час для ідентифікації персональних даних біженця. До цього часу посадити його на літак без документів не можна.
У таборі біля села Руднинкай біженці живуть понад місяць. Невдовзі їх мають перевезти в інший тимчасовий притулок — до колишнього приміщення виправної колонії Кібартай. Влада обіцяє, що там на біженців чекають кімнати з опаленням, електропостачанням, інтернетом, водопостачанням та гарячою їжею, діятиме медпункт. А на цьому місці поставлять стаціонарні будиночки замість наметів.
Що кажуть місцеві
Коли мігрантів тільки почали завозити, місцевим жителям сказали, що тих поселять на військовому полігоні, що за 7 кілометрів від села. Згодом виявилося, що табір облаштували в кілометрі від житлових будинків. Спочатку, як розповів мер округа Геннадій Барановський, у людей була паніка, оскільки в селі живе 500 людей, а мігрантів, яких привезли – 800. Потім місцева влада почала проводити бесіди, заспокоювати селян.
Місцеві, які раніше не зачиняли будинки, стали це робити, бо час від часу з табору тікали мігранти і заходили в село. У Руднинкай створили товариство "Безпечне сусідство". Воно організувало невеликі загони, які патрулюють вулиці. До лав дружинників записалися близько 70 людей, разом з неповнолітніми, що допомагають старшим.
Члени організації з сьомої вечора і до першої ночі їздять вулицями села і шукають мігрантів-утікачів. Коли бачать їх – викликають поліцію. Патрульні вже повертають біженців назад до табору. Крім того, дружинники ходять по будинках, роздають листівки з інструкціями, що потрібно робити, якщо у двір зайшов мігрант; вчать не проявляти агресію; літнім людям роздають телефони зі збереженим номером поліції.
Позиція влади
За останній місяць у Литву прибуло понад півтори тисячі нелегалів. Потік біженців литовська влада називає гібридною війною самопроголошеного президента Білорусі проти їхньої країни. Олександр Лукашенко неодноразово казав, що дозволить мігрантам Сирії, Іраку чи Афганістану потрапляти в країни Євросоюзу — як відповідь на європейські санкції проти Мінська.
Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі аккаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!
