30 років Незалежності України: спогади вінничан про день проголошення

30 років Незалежності України: спогади вінничан про день проголошення

30 років Незалежності України: спогади вінничан про день проголошення

До Дня Незалежності команда Суспільного поспілкувалася із 4 вінничанами різних професій, які пригадали 24 серпня 1991-го року.

Олександр Канарський один з організаторів УНА УНСО у Вінницькій області (1991 рік)

"Це було для нас очікувано. 19 серпня стався заколот, і ми всі вболівали, щоб Україна із цього всього вийшла. Ми розуміли, що ми десь за крок до незалежності. Нам було важко, бо ми розуміли, що комуністична більшість у Верховній Раді, всі переймались цим, але нарешті цей момент наступив.

Я тоді якраз повернувся з війська радянського і вступив в державний педагогічний університет. У той день, коли був заколот, ми їздили з друзями шукали квартиру в Вінниці. 24 серпня – був переїзд, ми тоді очікували, чим завершиться. Це дійсно велике свято, велике очікування та результат".

Валерій Щербань лікар (1991 рік)

"Це був звичайний робочий день ЦРЛ. Пам’ятаю, вранці у нас в пологовому була напружена ситуація, бо жінка народила дитя. Я йду зранку туди і бачу: стоять перед пологовим будинком невеличкий гурт людей, це приїхали її родичі, просили показати онуку через вікно. Взяли, показали дитину у віконечко, я в цей момент виходжу з пологового і розумію: народження цієї дитини – це епохальна подія в житті родини.

А в цей момент в мене і у всіх моїх колег така напружена аура: що відбувається там в Москві? Ми не знали. І в цей момент виїздить біла волга (один з керівників нашого району), і ми до нього: "Що там?" Проголошення Акту незалежності для мене було такою алегорією з тією дитиною, яка народилась. Це було народження держави".

Василь Мамалига проректор ВНАУ (1991 рік)

"24 числа, звісно, ми сиділи прикуті до телевізора і чекали подію. Подію по значущості можна порівняти з польотом людини в космос, з висадкою людини на місяць, настільки емоційний підйом був, як ми раділи, що нарешті сталося це. Коли була заборонена компартія, ми вирішили проконтролювати, щоб не були винесені ніякі документи, хоч спочатку робота ця здавалась звичайною, але вона вийшла не такою легкою, як на той погляд. Працівники обкому, яких ми повинні були контролювати. На сходах перед обкомом партії йшов мітинг: і про незалежність, і про заборону партії серед працівників. Люди якось змінились. І така значущість, здатність, що я ось такий, а вони стали такі сірі.

24 серпня ми контролювали, щоб ніхто не виносив документи, активісти перевіряли портфелі, чи не було там документів. А потім я прийшов в університет, а там студенти – це ж така революційна група. Там теж радість. Те, що сталося, було звершенням, сподіванням, які вони перед собою ставили.

Те, що незалежність, те що ми можемо вільно висловлюватись, виступати – це найбільше досягнення, тому я радий, що так сталось".

Олена Яворська депутатка обласної ради (1991 рік)

"24 серпня не було таким днем, щоб були особисті переживання, тому що всі, хто переживав за долю незалежності, вони по суті жили у віртуальному світі, всі дивились засідання ВР України. Це був величезний прорив, що незадовго до того велась пряма трансляція. Це був кращий серіал, який передивлялись, знали особисто кожного депутата. Для мене, основні події були до 24, тому що я тоді була депутаткою, опозиційний депутат.

Тоді ми готувалися до гіршого, намагалися сховати наш найбільший скарб – друкарську машинку, на якій друкувались листівки. По суті, ми всі готувались до гіршого, тому що тоді було таке затишшя, тоді не було зрозуміло, яку позицію займе та партійна еліта, яка правила у ВР. Ми розуміли, що народна рада, хоч їх було і менше, але вона була показником. Ми розуміли, що нас 5, більше виражаємо бачення людей".

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди