Панахиду за прикарпатським офіцером Юрієм Бараном відслужили 8 липня в Івано-Франківську. Він загинув 7 років тому від кулі снайпера на Донеччині. Вшанувати пам’ять полеглого військового прийшли рідні, друзі та побратими, пише Суспільне Карпати.
Біля могили Юрія Барана зібралося декілька десятків людей. Тут — і родичі загиблого військового, і друзі, і побратими, з якими чоловік воював на сході України.
Спочатку за воїном у Меморіальному сквері відслужили панахиду, потім люди поклали квіти до могили офіцера та запалювали свічки.
Вшанувати пам’ять свого чоловіка прийшла Марія Баран. Жінка розповідає, що хоча вже й минуло 7 років, та щороку липень – місяць, коли помер її чоловік, для неї найважчий.
"Як привезли його і відкрили, і побачили, що це справді він. Так завжди, везуть – думаєш – ні, може щось не те. Не передати усього. І з першого липня, як починається – це жах", — ділиться дружина.
Вона пригадує, що її чоловік був доброю і надійною людиною. Завжди залишався вірним другом і хорошим батьком.
"Я думаю, що його вчинки свідчать самі за себе. Вберегти когось, а про себе подумати насамкінець. У ті роки шось таке робилося — не всі усвідомлювали, що то війна. Юрій сказав мені наприкінці червня, що їх відправляють на кордон з Ростовською областю, там оберігати. Але, шо це буде війна, шо там будуть стріляти, вбивати", — пригадує Марія.
Володимир Карелов разом з Юрієм Бараном формували п’ятий батальйон "Прикарпаття" півтора місяця. На схід України виїхали 4 липня 2014. А за чотири дні Юрій Баран загинув. Військовий пригадує, що разом з Юрієм спілкувалися з усіма бійцями батальйону, бо, каже, перед від’їздом на Донеччину не всі усвідомлювали, що починається війна.
"Ми з ним особисто ходили, розмовляли з кожним бійцем, пояснювали, що треба боронити Україну. Він кожного знав на ім’я практично. Він мав дуже великий авторитет серед особового складу, серед офіцерів", — каже заступник начальника п’ятого батальйону "Прикарпаття" Володимир Карелов.
Загинув Юрій Баран від кулі снайпера 8 липня 2014 року в районі міста Амвросіївка. Військовий не мав на собі жодного спецзахисту.
"Він був без бронежилета, без каски, тому що він віддав хлопцям, які не мали бойового досвіду, які не служили в армії. Тому він захищав інших своїх молодих людей для того, щоб зберегти їх. На жаль, це сталося ціною власного життя", — розповідає начальник відділу у справах ветеранів Володимир Веркалець.
Читайте також
- Пам’ять бійця АТО Григорія Семанишина вшанували у Франківську
- У Коломиї вшанували пам’ять полковника Тараса Сенюка
Читайте нас у Telegram: головні новини Івано-Франківщини
