За свідченнями експрем'єра Угорщини Міклоша Немета, колишній прем'єр Віктор Орбан у молоді роки, ймовірно, співпрацював зі спецслужбами комуністичного режиму та писав доноси на товаришів по військовій службі. Орбан заявив, що комуністична влада намагалася завербувати його в 1980-х, але він відмовився, тому за ним, його дружиною та іншими опозиційними активістами встановили стеження.
Про це пише угорський журналіст Саболч Пані з посиланням на свідчення Міклоша Немета, який очолював угорський уряд у 1988–1990 роках.
Журналіст зазначив, що 2 листопада в інтерв'ю Friderikusz Podcast розповідав про свою книгу «Друзі з привілеями: слуги та послуги Путіна в Угорщині», яка вийде 9 листопада, і представив свідчення Немета. Пані зазначив, що отримав заяву Немета з Історичного архіву Служби державної безпеки (ÁBTL) з його дозволу колишнього прем'єр-міністра і публікує її також зі згоди експрем'єра.
Що розповів Міклош Немет
У заяві, датованій 30 березня 2026 року, Немет згадує зустріч, яка відбулася незадовго до перших вільних виборів до Національних зборів, у березні 1990 року. За його словами, тодішній міністр оборони Ференц Карпаті передав йому три оригінальні, написані від руки та підписані агентурні звіти, які, як стверджувалося, належали Орбану.
За словами Немета, ці звіти містили спостереження Орбана про його товаришів під час проходження ним строкової служби в Залаегерсегу, зокрема про їхню поведінку, а також політичні, сексуальні та релігійні погляди.
Водночас Немет зазначив, що в нього не було можливості перевірити особу автора, а також автентичність почерку та підпису, хоча він, як йому здавалося, їх упізнав. Документи він повернув Карпаті, а копії не зберіг.
Немет також розповів, що за кілька місяців до смерті Карпаті у 2013 році він запитав у нього, що сталося з документами. Карпаті відповів: документи були у Гези Штефана, генерального директора Управління військової безпеки, яке довго було наступником державно-соціалістичної військової контррозвідки.
Штефан служив офіцером військової розвідки, навчався в КДБ у Москві, і, згідно з десятками джерел, цитованих у моїй книзі, був відомий тим, що зібрав велику кількість компрометувальних документів на членів політичної, бізнесової та правоохоронної еліти Угорщини. Ці документи зникли із сейфа Штефана наступного дня після його смерті у 2009 році. За словами журналіста, досі невідомо, де опинилася приватна колекція, яка, можливо, містила нібито документи, що стосуються Орбана.
«Інші документи, що збереглися, не підтверджують це звинувачення. У 2015 році угорський тижневик HVG опублікував реєстраційну картку військової контррозвідки, в якій Орбан був ідентифікований як "соціальний контакт" під час його військової служби в 1981–1982 роках. У публікації наголошувалося, що ця картка сама по собі не доводить колабораціонізм і не встановлює, що він подавав донесення», — зазначив Пані.
Речник Орбана, до якого звернувся журналіст, назвав інформацію фейком.
Хто такий Міклош Немет
За словами Пані, роль Міклоша Немета в історії Угорщини «надає його розповіді особливого значення».
Міклош Немет — економіст і технократ, який пройшов кар'єрний шлях у керівній Комуністичній партії і став прем'єр-міністром у 1988 році. Він очолив уряд під час переговорів щодо ліквідації однопартійної системи. Його перебування на посаді охоплювало проголошення Угорської Республіки у жовтні 1989 року та перші вільні парламентські вибори наступної весни. У травні 1990 року він передав владу демократично обраному уряду Йожефа Анталла.
У вересні 1989 року уряд Немета також ухвалив історичне рішення дозволити східнонімецьким біженцям покинути Угорщину через Австрію. Відкриття кордону сприяло краху системи обмежень на вільне пересування, встановленої радянським блоком, і стало визначальним епізодом у підготовці до падіння Берлінської стіни та краху комуністичного правління в Центральній Європі.
Після звільнення з посади Немет переїхав до Лондона, де з квітня 1991 року по травень 2000 року обіймав посаду віцепрезидента Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР).
В інтерв'ю 24.hu у 2020 році Немет заявив, що підписав декларацію, в якій погоджується не коментувати угорську політику, працюючи в банку. Це пояснює його публічне мовчання протягом більшої частини 1990-х, зокрема те, що він не оприлюднив свої спогади про нібито звіти Орбана.
На момент, коли Немет залишив банк, Орбан, який уперше став прем'єр-міністром у 1998 році, вже очолював уряд.
За словами нинішнього пенсіонера Немета, він останніми роками чекав на законодавчі зміни, які б дозволили оприлюднити матеріали, що перебувають у його розпорядженні. У березні він передав адвокату велику колекцію документів часів державного соціалізму, мікрофільм та свою заяву, а потім, у вересні, після того, як угорський уряд ухвалив закон, що розширює доступ громадськості до документів, передав матеріали до Історичного архіву Угорської державної безпеки (ÁBTL).
Що сказав Орбан
3 листопада, через день після інтерв'ю Пані та за день до відкриття в Угорщині публічної онлайн-бази документів держбезпеки, Орбан опублікував документи комуністичних часів, що стосуються його та його дружини Аніко Леваї.
За словами Орбана, влада намагалася завербувати його в 1980-х, на початку його обов'язкової військової служби, але він відмовився. Він зазначив, що згодом комуністична влада встановила за ним, його дружиною та іншими опозиційними активістами стеження, використовуючи інформаторів та встановлюючи прослуховувальні пристрої на їхніх робочих місцях та вдома.
Відкриття архівів таємної поліції комуністичного режиму
4 листопада, у річницю придушення радянськими військами Угорської революції 1956 року, Угорщина оприлюднила десятки тисяч документів з Історичного архіву угорських служб державної безпеки (ÁBTL). В них містяться дані про осіб, яких державні служби безпеки часів комуністичного режиму заносили до списків як офіцерів, інформаторів, колабораціоністів або потенційних агентів.
На сайті Nyitottaktak.hu угорці зможуть перевірити, чи фігурували їхні родичі в обліках державної безпеки часів комуністичного режиму. Запуск сайту став виконанням однієї з головних передвиборчих обіцянок уряду прем'єр-міністра Петера Мадяра.
Водночас сама згадка в архівах не означає, що людина була агентом або співпрацювала зі спецслужбами. Документи охоплюють різні категорії людей: одних справді завербували, інші відмовлялися від співпраці, не подавали звітів або надавали інформацію, яку влада вважала непотрібною. Деяких лише реєстрували через інтерес до них з боку спецслужб.
Як пише Пані, доступні матеріали охоплюють реєстри вербування, реєстраційні картки та записи, отримані з магнітних стрічок, які тепер доступні через онлайн-базу даних з можливістю пошуку, що не вимагає реєстрації. Колекції ідентифікують приблизно 50 000–60 000 осіб, а додаткові файли вербування планується опублікувати до 25 лютого 2027 року.
Однак це лише часткове відкриття архівів комуністичної таємної поліції, а не повне оприлюднення розвідувальних документів Угорщини. Матеріал зосереджений на відділі III/III МВС, який відповідав за придушення внутрішньої політичної опозиції, хоча він також містить кілька записів, пов'язаних з цивільною та військовою контррозвідкою.
Уряд прем'єр-міністра Петера Мадяра прямо вилучив записи іноземної розвідки з поточного оприлюднення, посилаючись на постійні інтереси національної безпеки.
База даних також є неповною, оскільки співробітники комуністичної державної безпеки знищили велику кількість файлів, коли режим розпався у 1989 році, намагаючись стерти компрометувальні докази та приховати особи конфіденційних інформаторів. Інші файли, зокрема матеріали про нових лідерів опозиції, були вилучені з офіційного зберігання, що викликало побоювання, що їх згодом можуть використовувати для шантажу.
За роки перебування Орбана при владі, його парламентська більшість у складі партії «Фідес–КДНП» неодноразово блокувала спроби розширити розкриття інформації. Уряд Орбана ніколи чітко не пояснював, чому він блокував оприлюднення записів комуністичної епохи, попри те, що виступав за розкриття інформації, перебуваючи в опозиції в 1990-х роках.
