22 жовтня набрав чинності новий закон 4924-IX щодо внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Його ухвалили, оскільки попередні ухвалені закони вже не відповідають сьогоднішнім реаліям та зробили систему більш цифровізованою.
Розповідаємо, що змінилося для ВПО, які гарантії передбачає закон і на яку допомогу можуть розраховувати переселенці.
Перший закон «Про забезпечення прав і свобод ВПО» ухвалили після окупації Криму та початку збройного конфлікту на Донбасі 20 жовтня 2014 року. Проте впродовж років закон неодноразово змінювали й доповнювали.
Після повномасштабного вторгнення РФ масштаб внутрішнього переміщення зріс, а з ним і потреби переселенців. Попередній закон передбачав окремі гарантії, але нові виклики вимагали комплекснішого реагування.
1 липня Верховна Рада ухвалила Закон № 4924-IX. За словами голови Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради з питань захисту прав ВПО Павла Фролова, одна з головних змін закону — перехід до цифрових сервісів підтримки. Новий закон також визначає правовий статус ВПО, порядок обліку, державну політику щодо адаптації та інтеграції, а також повноваження органів влади та фінансування.
Новий закон уперше закріплює на законодавчому рівні поняття «адаптація», «інтеграція» та «реінтеграція» ВПО, а також визначає обов'язкові заходи підтримки на кожному з цих етапів. Крім того, державна допомога надаватиметься на основі оцінювання потреб ВПО індивідуально.
Документ також передбачає створення так званого електронного кабінету ВПО, через який можна буде пройти оцінювання потреб та отримувати необхідні державні послуги. Проте через нього не можна буде оформлювати всі види допомоги, змінювати адресу, подавати заяви на виплати чи керувати всіма послугами ВПО.
Новий закон також передбачає систематизацію відомостей про нерухомість, яку влада може використовувати для проживання переселенців. Інформація має бути доступною через портал, зокрема її мають представити у вигляді інтерактивної мапи. Закон прямо передбачає допомогу на проживання, але її розмір, порядок і тривалість виплат встановлюватиме Кабінет Міністрів.
Пенсії, робота, освіта, медицина та документи
Новий закон гарантує переселенцям можливість оформлювати та обмінювати документи за місцем звернення. Державні органи не можуть висувати додаткові вимоги до людини лише через те, що вона має статус ВПО.
Переселенці мають право на пенсійне забезпечення за загальними правилами. Для них не повинні встановлювати окремих вимог, які обмежують право на пенсію.
Закон також передбачає допомогу з працевлаштуванням: пошук роботи, професійне навчання та перекваліфікацію. ВПО можуть реєструвати ФОП, створювати юридичні особи або реєструвати незалежну професійну діяльність за місцем проживання.
Окремо йдеться про освіту дітей і молоді. Діти переселенців мають право здобувати дошкільну та шкільну освіту за місцем обліку одного з батьків. Також передбачена державна підтримка для здобуття професійної, фахової передвищої та вищої освіти.
Крім того, ВПО мають право на необхідні медичні послуги, ліки й медичні вироби відповідно до державних програм, а також на соціальні послуги, реабілітацію та допоміжні засоби реабілітації. За потреби вони можуть отримати безоплатну правничу допомогу відповідно до законодавства.
Водночас ці положення не означають, що всі послуги автоматично надаватимуть безоплатно в будь-якому обсязі. Умови та порядок їх отримання можуть визначатися окремими законами й державними програмами.
Облік ВПО: хто має право на статус і як його можна втратити
Внутрішньо переселена особа (ВПО) — це людина, яка вимушено покинула постійне місце проживання та перемістилася в межах України через обставини, визначені законом. Окремо в законі передбачена можливість отримати цей статус для людей, які виїхали з небезпечної території на навчання або військову службу, якщо повернення стало неможливим із міркувань безпеки або суперечить принципу безпечного, добровільного чи гідного повернення.
Дитина, народжена після переміщення батьків, не вважається ВПО, проте держава має зважати на її народження при наданні підтримки сім'ї.
Коли можуть відмовити в обліку
Закон передбачає чотири підстави:
- відсутність обставин, які спричинили внутрішнє переміщення;
- наявність доказів подання завідомо неправдивих відомостей;
- людина не може підтвердити проживання на території, звідку відбулося переміщення;
- якщо суд визнав людину винною у злочинах проти національної безпеки України або у виправдовуванні російської агресії проти України, і вирок уже набрав законної сили.
Відмову можна оскаржити в адміністративному порядку в суді. Якщо ж обставини змінилися, то людина має право податися на статус ВПО повторно.
Коли людину можуть зняти з обліку без її заяви
Закон передбачає, зокрема, такі випадки:
- людина вчасно не повіломила про добровільне повернення до попереднього місця проживання;
- переїзд на постійне місце проживання за кордон або тривала відсутність в Україні (понад 90 днів поспіль або 180 за рік) без поважних причин.
- набрав законної сили вирок за визначені злочини проти нацбезпеки;
- виявлено, що людина свідомо подала неправдиву інформацію;
- відновилися умови для безпечного, добровільного та гідного повернення;
- людина померла або її оголосили померлою.
Житло: що гарантує закон переселенцям
У законі значна увага приділяється темі житла для переселенців. Документ дозволяє владі оплачувати тимчасове проживання ВПО, розміщуючи їх у модульних містечках, гуртожитках, готелях чи інших підготовлених будівлях.
Окремі категорії переселенців зможуть безоплатно жити в тимчасовому житлі без обмеження строку під час воєнного або надзвичайного стану та ще впродовж шести місяців після його завершення.
Це стосується людей, які досі не можуть безпечно повернутися додому й не мають іншого житла. Які саме категорії ВПО матимуть таке право, визначить Кабінет Міністрів. Тому ця гарантія не поширюватиметься автоматично на всіх переселенців.
Закон не фіксує єдиної суми чи автоматичного призначення виплат для всіх ВПО — розмір, порядок і тривалість цієї цільової допомоги встановлюватиме уряд.
Закон класифікує виплати на проживання для ВПО як цільову підтримку, проте не закріплює фіксованого розміру допомоги чи її автоматичного нарахування всім переселенцям — ці критерії регулює Кабінет Міністрів.
Варто зазначити, що допомогу на проживання для ВПО не можна буде примусово стягнути для погашення боргів. Закон передбачає захист цих виплат від стягнення під час виконавчого провадження.
Кредити та борги переселенців
У законі є окремий блок про кредити. Переселенців, які виїхали з тимчасово окупованих територій чи районів бойових дій, звільняють від штрафів за прострочення виплат, якщо борг виник через переїзд.
Основні гарантії:
- обмеження загнальної суми відсотків за визначеними кредитами та позиками;
- за несвоєчасну сплату боргів штрафи, пеня та інші фінансові санкції не нараховуватимуться;
- перерахунок заборгованості кредитором впродовж семи днів після отрмиання письмового звернення;
- автоматичний перерахунок заборгованості, якщо кредитор не виконав цей обовʼязок у вичначений строк;
- забороняється передавати іншій особі право вимагати повернення кредитного боргу без згоди позичальника, крім випадків, передбачених законом.
Ці гарантії діють не для всіх кредитів. Вони стосуються кредитів і позик, оформлених до початку окупації або бойових дій на відповідній території. Водночас є винятки для боргів, за якими прострочення виникло ще до початку окупації або бойових дій.
Це не означає, що борг автоматично спишуть. Закон передбачає особливі правила нарахування відсотків, відповідальності за прострочення та перерахунку суми заборгованості.
Що зобов'язані робити держава та місцева влада
Згідно із законом, Кабінет Міністрів координуватиме державну політику щодо ВПО, затверджуватиме програми підтримки та визначатиме правила обліку переселенців і надання допомоги.
Місцеві адміністрації та органи самоврядування мають оцінювати потреби ВПО, допомагати їм із тимчасовим житлом, працевлаштуванням і гуманітарною допомогою, а також інформувати про доступні послуги та захищати права дітей.
Допомогу фінансуватимуть із державного й місцевих бюджетів, а також з коштів міжнародної підтримки та добровільних внесків.
Закон також передбачає, що Росія як держава-агресор має компенсувати витрати, спричинені вимушеним переміщенням людей, зокрема витрати держави й громад на їхнє розміщення та допомогу. Однак це положення саме по собі не означає, що кожен переселенець автоматично отримає компенсацію.
Старі довідки ВПО залишаються дійсними. За бажанням їх можна замінити на витяг з реєстру ВПО, який офіційно замінятиме довідку там, де вона потрібна за законом.
Окрім того, в законі не йдеться про автоматичне надання житла кожному переселенцю, однакових виплат усім ВПО або негайний запуск всіх передбачених механізмів. Розмір допомоги, порядок її призначення, категорії отримувачів окремих гарантій та робота нових систем залежить також від урядових рішень.
