Гора Кайлас у Тибеті є одним із найважливіших священних місць одразу для кількох релігій. Саме до неї прямували паломники з різних країн, частина яких зникла безвісти після масштабних повеней і зсувів на кордоні між Непалом та Китаєм.
Розповідаємо, яке релігійне значення має гора для віруючих та чому ще жоден альпініст не підкорив її вершину.
Де розташована Кайлас
Кайлас розташована на південному заході Тибетського автономного району Китаю, неподалік кордонів із Непалом та Індією. Висота гори становить близько 6638 метрів.
Гора входить до однойменного хребта Кайлас, який є частиною Трансгімалаїв. Біля гори розташовані два відомі озера — Манасаровар і Ракшастал. У цьому ж районі беруть початок витоки чотирьох великих річкових систем Азії: Інду, Сатледжу, Брахмапутри та Карналі.
Чому гора священна
За даними UNESCO, Кайлас вважається священним місцем щонайменше для чотирьох релігійних традицій: індуїзму, буддизму, джайнізму та тибетської релігії бон.
Для індуїстів Кайлас пов'язана із богом Шивою. У релігійній традиції гора вважається його оселею.
У тибетському буддизмі Кайлас відома як Канг Рінпоче, що перекладається як «дорогоцінність снігів». Гору пов'язують із міфологічною горою Меру — духовним центром світу в буддійській та індуїстській космології. Багато видатних ченців проводили садхануДуховна практика, яка нібито допомагає людині досягти внутрішньої гармонії, самодисципліни та духовного розвитку. біля озера Манасаровар, яке розташоване поруч з горою.
Для джайнів Кайлас повʼязана із Рішабханатхою — першим тиртханкарою, одним із найважливіших духовних учителів цієї релігійної традиції.
Кайлас також має особливе значення для послідовників бон, давньої тибетської релігійної традиції, яка існувала до поширення буддизму в Тибеті. UNESCO зазначає, що традиція обходити Кайлас пішки є давньою релігійною практикою, яку наслідують донині.
Чому паломники не піднімаються на вершину
На відміну від багатьох інших високих гір світу, Кайлас практично не розглядають як об'єкт альпінізму. Тому її вершина досі вважається непідкореною, оскільки немає жодного підтвердженого успішного сходження.
Спроби отримати дозвіл на сходження були. У 1980-х китайська влада пропонувала піднятися на Кайлас відомому італійському альпіністу Райнхольду Месснеру, але він відмовився. У 2001 році плани іспанської експедиції викликали міжнародні протести, після чого китайська сторона заявила про заборону сходжень на гору.
Для віруючих сходження на вершину вважається неповагою до священної гори. Натомість паломники здійснюють кору — ритуальний обхід Кайласа. Стандартний маршрут навколо Кайласа становить близько 52 кілометрів і зазвичай займає три дні.
Для представників різних релігій обхід має різне трактування, але загалом він сприймається як духовне очищення та важливий акт паломництва.
Кайлаш розташований на великій висоті, тому подорож до нього пов'язана не лише з релігійними, а й із серйозними фізичними викликами. Маршрут кори проходить через високогірні перевали, а погодні умови можуть швидко змінюватися. Тому паломництво потребує фізичної підготовки, акліматизації та спеціальних дозволів.
Одним із основних маршрутів до Кайласа є шлях через Непал. Паломники прибувають до Непалу, після чого прямують до кордону з Тибетом і далі — до району Кайлаш-Манасаровар. Саме тому нинішня катастрофа на непальсько-китайському кордоні безпосередньо зачепила людей, які прямували до священної гори.
Унікальність Кайлас полягає в тому, що одна гора має виняткове значення одразу для кількох релігійних традицій. При цьому так звані околиці гори є частиною високогірної водної системи, пов'язаної з одними з найбільших річок Азії.
Саме поєднання релігійного значення, важкодоступності та природних умов зробило Кайлаш одним із найвідоміших місць паломництва в Гімалаях.
Що сталося з паломниками у 2026 році
26 серпня на території Непалу та поблизу кордону з Тибетом сталися масштабні повені та зсуви. За інформацією Reuters, катастрофа пов'язана з обвалом льоду та гірських порід у Гімалаях, який спричинив потужний потік води, каміння й уламків.
Стихія зруйнувала дороги, мости, будинки та іншу інфраструктуру. Станом на перше вересня кількість загиблих внаслідок руйнівних повеней у Непалі становить 1 050 людей. Ще близько 4000 — вважають безвісти зниклими.
Спеціалізовані рятувальні команди з Китаю, Індії та Непалу побудували тимчасові мости, щоб дістатися до віддалених районів. З китайського боку, влада повідомила про 16 загиблих та 546 зниклих безвісти.
Міністерство закордонних справ Непалу заявило, що близько 590 іноземців з 39 країн досі вважаються зниклими безвісти. Понад 11 000 людей, включаючи 323 іноземних громадян, врятували з постраждалого від повені регіону.
Пошуково-рятувальні операції тривають, однак їх ускладнюють зруйновані дороги, складний гірський рельєф та нові ризики повеней.
В українському МЗС у коментарі Суспільному заявили, що, за даними непальської влади під час природного лиха безвісти зникли 56 громадян України. Це дві туристичні групи по 48 та 7 людей, а також одна українка в складі іноземної туристичної групи.
