5 травня 2014 року калинівські нацгвардійці разом з “Альфівцями” мали забезпечити вихід колони зведеного загону СБУ і спецпідрозділів МВС із Краматорська до пункту постійної дислокації — в місто Ізюм.
Бій розпочався близько 9-ї ранку. Що він буде таким запеклим, тоді не очікували, — каже нацгвардієць на псевдо “Тім”.
“Ми не чекали, що так почнеться. Ми чекали колону, а почалась засідка. З лісу, з будівель, почали нас обстрілювати. Потім почули великокаліберні, гранатомети пішли”, — каже нацгвардієць.
Під обстріл бойовиків Стрєлкова-Гіркіна колона нацгвардійців та Альфівців потрапила перед вʼїздом у Семенівку. Далі біля залізничного переїзду і в самій Семенівці українські захисники потрапили під ворожий обстріл з гранатометів. В бій вступила і колона, яка їхала з Краматорська.
У цей час з боку Словʼянська почала підходити нова група бойовиків. Саме у цій мʼясорубці і загинув нацгвардієць Віктор Долінський.
Йому було 34 роки. Похований Віктор у селі Нижчий Ольчедаїв, де народився і виріс. Поруч з могилами бабусі й дідуся. Мати за 7 років так і не зняла чорної хустки. Нині вулиця, де мешкають батьки, названа на честь загиблого героя. Віктора Долінського посмертно нагороджено орденом “За мужність”.
5 травня 2014 року українські бійці виконали поставлене командуванням завдання: забезпечили вихід колони із Краматорська. Але в тому бою загинули троє наших захисників. Двоє бійців сумської "Альфи" (інструктор Руслан Лужевский і командир Олександр Аніщенко), а також прапорщик 4-ї роти спецпідрозділу "Ягуар" Калинівського полку Національної гвардії України Віктор Долінський.
У Нижчому Ольчедаєві мама з татом доглядають за яблунями, кущами малини та смородини. Їх 2014 посадив Вітя. Влітку приїдуть онуки, каже Ганна Долінська, і смакуватимуть плодами та ягодами, які для них ростив батько.
У Віктора залишилося двоє синів.
