"Я захотіла боротися і жити". Розповідь лучанки, яка поборола рак

"Я захотіла боротися і жити". Розповідь лучанки, яка поборола рак

"Я захотіла боротися і жити". Розповідь лучанки, яка поборола рак UA.Волинь

Лучанка Валентина Гаєвська 12 років тому захворіла на рак молочної залози. Онкологію жінка поборола. Тепер вона пише вірші, займається колекціонуванням, вирощує квіти та цінує кожну хвилину життя.

"Я захотіла боротися і жити", -лучанка, яка поборола рак.UA.Волинь

"Я захотіла боротися і жити", -лучанка, яка поборола рак.

Подвір’я лучанки Валентини Гаєвської із ранньої весни до пізньої осені потопає в квітах. Сусіди називають її квітникаркою, каже жінка. У домівці - фотографії родини.

Лучанка, яка перенесла онкозахворювання, Валентина Гаєвська: "Ось на цій фотографії мені 49 років. Це я вперше захворіла на онкологію. Це буквально місяць до операції моєї. А на цій фотографії мені вже 61 рік. Це я з чоловіком своїм Іваном Івановичем."

Жінка розповідає, як вдалося пережити період, коли лікарі поставили діагноз «рак».

Лучанка, яка перенесла онкозахворювання, Валентина Гаєвська: "Для мене це був тяжкий удар. На той час не так онкологія процвітала як в даний момент. І я дуже перейнялася. І я дуже перейнялася цієї хворобою. Я пішла в лікарню. Мені сказали ,що це онкологія, буде лікування, хіміотерапія, радіологія. Я прийшла додому і була у сильному розпачі. Але я подивилася, що в мене маленький онук, одна дочка не замужем. Я захотіла боротися і жити."

"Я захотіла боротися і жити", -лучанка, яка поборола рак.UA.Волинь

"Я захотіла боротися і жити", -лучанка, яка поборола рак.

Аби не впасти у відчай, говорить Валентина Гаєвська, почала писати вірші.

Лучанка, яка перенесла онкозахворювання, Валентина Гаєвська: "Мене чоловік часто вивозив до лісу. У лісі кувала зозуля. Я послухала трошки і в мене відразу в пам’яті закралось. Закувала зозуленька на зеленім дубі. Посміхнулась я тихенько – Ой , ще жити буду! Накуй мені зозуленько та многії літа, щоб могла я при здоров’ї внуків оженити. Щоб могла я поспівати і потанцювати. Та ще келихи з шампанським за любов підняти. Не змовкай ще зозуленько. Дай ще я помрію, про літа свої далекі, літа золотії."

Хвороба відступила. Вдячна сім’ї, лікарям і вищим силам, каже жінка. Після пережитого, говорить, навчилася цінувати кожну хвилину життя. Колекціонує ляльки і дзвоники.

Лучанка, яка перенесла онкозахворювання, Валентина Гаєвська: "Зараз у мене більше проблем, 4 онуків, треба їх глядіти, водити до школи, забирати маленьких хто пішов в 1 клас. На танці в мене двоє внуків ходить у «Волиняночку» - і Роман і Софійка. Я ходжу до церкви і мені подобається церковний дзвін. У мене таке враження, що як дзвоником задзвониш – то все погане має піти, а добро має приєднатися."

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди