Президент України Володимир Зеленський виступив на 62-й Мюнхенській конференції з питань безпеки.
Дорогі друзі, дякую за вашу увагу до України, українського народу та за підтримку нашої незалежності та українців. Я хочу особливо подякувати тим, хто підтримує нас не лише на словах чи емоціях, не лише в надії на більшу безпеку, а й у реальних діях – у реальній роботі – у конкретній допомозі. Це Німеччина, це Марк (Рютте, генсек НАТО, — ред.), Урсула (фон дер Ляєн, президентка Єврокомісії, — ред.), Антоніо (Кошта, президент Євроради, — ред.), Роберта (Мецола, президентка Європарламенту, — ред.), і всі наші друзі зі США та всі наші європейські друзі – щиро дякую за вашу підтримку.
Якщо ви європейський лідер і зустрінетеся з Марком Рютте, ви обов’язково почуєте слово PURL. І не один раз. Дуже серйозні речі – справді. Він починає і закінчує кожну розмову закликом підтримати PURL. І він має рацію. Дякую, Марку! PURL – це програма, яка дозволяє нам купувати ракети Patriot у США та іншу зброю, яка, звичайно, захищає українців від російських атак. Більшість ракет ППО, які можуть зупинити російські балістичні ракети, надходить до нас завдяки PURL. І PURL існує завдяки Європі – це правда – Європа платить за нашу здатність зупиняти балістичні атаки. Дякуємо всім, хто нам допомагає.
І чесно кажучи, одна з найгірших речей, які може почути лідер у воєнний час, – це звіт командувача Повітряних сил, у якому йдеться: підрозділи ППО порожні – вони використали свої ракети, щоб зупинити російські удари, і не було жодного поповнення запасів. А розвідка повідомляє, що нова масована атака може відбутися за день-два. Іноді нам вдається доставити нові ракети для наших Patriot або NASAMS безпосередньо перед атакою, а іноді – в останній, самий останній момент.
Я хочу особливо подякувати Німеччині, Норвегії, Нідерландам за їхнє сильне лідерство в Європі у наданні нам систем ППО. Щиро дякую! Ці системи рятують наші життя. Дякую кожному європейському лідеру, який інвестує в PURL та в інші спільні оборонні програми.
І я пишаюся нашими солдатами, які відбивають російські атаки, і нашими логістичними командами, які підтримують роботу цієї системи протягом 4 років. І я пишаюся нашою нацією. І саме мужність і стійкість українців мають значення. Наш народ заслуговує на вдячність. Він заслуговує на повагу. Щиро дякую!
4 роки повномасштабної війни. Сьогодні я хочу показати вам, що це насправді означає. І я хочу, щоб ви запитали себе: чи готові ви не лише до викликів, які несе російська агресія, — викликів сучасної війни, а й до постійних зусиль, щоб переконати світ, боротися за підтримку, захищати інтереси своєї країни щодня, як це має робити Україна? Світ побудований на інтересах. І ви повинні невпинно працювати, щоб узгодити інтереси та допомогти партнерам побачити, що це принесе. І коли ви побачите, що гряде, чи зможете ви переконати тих, хто при владі, діяти превентивно – зупинити зло, перш ніж воно все знищить?
Прямо зараз ви можете побачити візуалізацію однієї з атак Росії. Багато хто з вас вже був тут, у Мюнхені, коли відбувся цей удар. Росія запустила 24 балістичні ракети, одну керовану ракету повітряного базування та, можете собі уявити, 219 ударних безпілотників. Проти наших міст — Києва, Дніпра, Одеси. Лише одна атака. Лише одна ніч. Наша протиповітряна оборона використала ракети, які надійшли від наших партнерів лише кількома днями раніше. Вони прийшли в неділю — це правда, а в четвер увечері ракети вже захищали наше небо. Це лише одна ніч, але російські атаки відбуваються майже щоночі в Україні. Принаймні раз на тиждень — масовані удари. Тим не менш, Україна пережила 1451 день повномасштабної війни. Довше, ніж хтось передбачав.
Я хочу, щоб ви зрозуміли справжні масштаби цих атак на Україну. Як бачите, лише за один місяць, цього січня, нам довелося захищатися від 6000 ударних безпілотників. Більшість з них були безпілотниками Shahed. І понад 150 російських ракет різних типів. І понад 5000 КАБів. Так відбувається щомісяця. Уявіть собі це над вашим власним містом – зруйновані вулиці, зруйновані будинки, школи, побудовані під землею. Це повсякденне життя в Україні, звичайно, через Росію. Протягом 4 довгих років.
Росія використовує багато балістичних ракет і здійснює комбіновані атаки. Більшість ударів спрямована на наші електростанції та іншу критично важливу інфраструктуру. В Україні не залишилося жодної електростанції, яка б не була пошкоджена російськими атаками. Жодної. Але ми все ще виробляємо електроенергію. Завдяки нашому народу. Ми зберегли нашу систему в робочому стані завдяки фізичному захисту об'єктів – і завдяки всім, хто допомагає нам з протиповітряною обороною.
Не менш важливо, що Україна все ще має енергію завдяки нашому народу – тисячам працівників, які обслуговують мільйони людей. Коли я бачу наших енергетиків, наші ремонтні бригади, рятувальні команди – я бачу те, чого часто бракує в політиці: справжня відданість, здатність працювати на всі 100%, діяти негайно – у реальній надзвичайній ситуації. Не за місяць, не за рік чи два, але вони рятують життя тут і зараз. Усі ці роки. І багато політиків могли б навчитися – і повинні, я думаю, навчитися – у звичайних рятувальників, у звичайних ремонтних бригад, у звичайних електриків – як діяти негайно.
Під час цієї війни зброя розвивається швидше, ніж політичні рішення, покликані її зупинити. Коли іранський режим вперше надав Росії дрони "шахед", це була проста зброя. Їх можна було легко збити. Тепер "шахед" інший. У нього реактивний двигун. Він може літати на різних висотах. Оператор може керувати ним у режимі реального часу. І він може використовувати Starlink для досягнення своєї цілі. Він навіть може перевозити інші дрони, діючи як "материнський" дрон для FPV.
Війна розкриває форми зла, яких ми не очікували. І чим довше триває війна, тим більше ресурсів отримує агресор, тим небезпечнішими стають наслідки, тим небезпечнішою стає еволюція зброї та самої війни, а також еволюція Путіна..
Я пам'ятаю, як сприймалася повномасштабна війна в перший рік. Нам казали, що підтримка продовжиться, але не в тих масштабах і швидкості, які потрібні Україні для перемоги або Росії для поразки.
Що це означало? Це означало час. Ідея полягала в тому, що Америка могла б керувати темпами війни та ризиками ескалації, щоб досягти точки, коли Росія більше не зможе атакувати, а Україна погодиться не повертати свої окуповані території.
Боб Вудворд писав про такий підхід попередньої адміністрації США у своїй книзі "Війна". Він описав, як міністр оборони США Ллойд Остін сказав: "Ми володіємо годинником". Остін неодноразово казав Джейку Саллівану: "Ми володіємо годинником". І Вудворд пише, що Салліван "постійно вчився у нього".
Звичайно, ми вдячні за всі отримані нами поставки. Але ви бачили, як це було, як довго нам довелося тиснути, щоб нам дозволили отримати все сильнішу й сильнішу зброю. Місяці для HIMARS, місяці для танків, роки для літаків – все займало час. Це не полегшило ситуацію нікому. Бо на війні війна сама володіє часом – і, звичайно, вона використовує цей час проти людей. Саме тому жоден день, жодна можливість захистити життя не можуть бути втраченими.
Кожен, хто прагне безпеки та миру, повинен це розуміти. Кожен день має значення. І я вдячний кожному американському серцю, яке допомагало нам, незважаючи ні на що. Дякую. Без вас – американців, європейців і всіх, хто стоїть з нами – було б дуже, дуже важко втриматися. Щиро дякую!
Зараз на вулицях Мюнхена та інших міст люди закликають до підтримки свободи в Ірані. Ми це бачили. Україна не має спільного кордону з Іраном. У нас ніколи не було конфлікту інтересів з іранським режимом. Але іранські безпілотники "шахед", які вони продали Росії, вбивають наших людей і руйнують нашу інфраструктуру. Іранський режим уже завдав і все ще може завдати більше шкоди, ніж багато інших режимів могли б завдати за століття. І все ж цей режим все ще існує. І він сподівається пережити все, навіть цю кризу.
Сьогодні народ Ірану очікує від світу того, що було потрібно нам в Україні 24 лютого, коли почалося російське вторгнення – єдності, рішучості та швидкості. Звичайно, швидкості. Швидкості підтримки. І таким режимам, як іранський, не можна давати часу. Коли у них є час, вони лише вбивають більше. Їх потрібно негайно зупинити. І саме це мало статися з аятолою – після всіх війн, які розв'язав його режим, і всіх життів, які він забрав. І з Путіним також: після війни в Грузії, після Сирії, після 2014 року та окупації Криму.
Але навіть за цих умов, коли ми не можемо знати, як довго триватиме ця війна, ми робимо все, щоб життя продовжувалося. Сьогодні Україна має більше досвіду, ніж будь-хто у світі, у захисті від усіх типів дронів. Щоночі ми стикаємося не менше ніж зі сотнею дронів "Шахед". Інколи буває 400 або навіть 500 ударних дронів. І українці збивають майже 90%, можете собі уявити, 90% з них. Але все одно не 100%. І ми робимо все, щоб збільшити цей показник.
Серед інших інструментів, ми використовуємо різні типи перехоплювачів, і те, що ви бачите зараз, до речі, це реальні відео цих перехоплювачів. Разом з нашими партнерами ми виробляємо їх все більше і більше щодня. І ми дійдемо до того моменту, коли вироблятимемо достатньо, щоб зробити дрони "шахед" безглуздими для Росії.
Але ключові слова тут — разом — разом з партнерами. Немає жодної країни в Європі, яка могла б покладатися лише на власні технології та гроші, щоб захистити себе у повномасштабній війні. Ніхто не встояв би самотужки. Ось чому, поки ми інвестуємо в перехоплювачі та захист, Росія інвестує в руйнування єдності між усіма нами, нашої єдності з вами, єдності в Європі, єдності в євроатлантичній спільноті. Вони хочуть її зруйнувати. Чому? Тому що наша єдність – найкращий перехоплювач проти агресивних планів Росії. Найкращий. І вона у нас досі є. І я хочу подякувати вам, кожному з вас, хто підтримує єдність – і робить її сильнішою. Наша єдність – це те, що нас захищає.
Сотні виробничих майданчиків вже працюють в Україні та країнах-партнерах. У нас є данська модель. Дякую, Метте (Фредерікскен, прем'єр-міністерка Данії, — ред.), вашій команді, вашим людям за інвестування у виробництво зброї в Україні. У нас є спільне виробництво безпілотників тут, у Німеччині – воно офіційно розпочалося вчора. Дякую всім і Фрідріху (Мерцу, канцлеру Німеччини, — ред.)
У нас є спільна ініціатива боєприпасів з Чехією. Петре (Павел, президент Чехії, — ред.), щиро дякую! Ми багато робимо разом з країнами Північної Європи, з Великою Британією, Францією, Нідерландами, Італією, Польщею, а також зі США, Канадою та Туреччиною. Завдяки уряду прем'єр-міністра в Японії відбуваються важливі зміни, і ми всі цінуємо те, що Японія стоїть поруч з нами в Коаліції охочих. Є сильні рішення з Європи, зокрема, 90 мільярдів євро на два роки для нас. Щиро дякую! Це серйозна гарантія фінансової стабільності України. Дякуємо за кожне сильне рішення. За всю нашу спільну роботу.
Але не закриваймо очі на проблему: Росія все ще має спільників – такі режими, як Північна Корея, та компанії по всьому світу, багато з яких з Китаю, які обходять санкції та постачають компоненти для російської зброї, російських ракет.
На додаток до цього, Путін все ще має гарантії фінансової стабільності. Значна частина цих гарантій знаходиться тут, у Європі – у європейських морях. Російські нафтові танкери все ще вільно пересуваються вздовж берегів Європи. У Балтійському морі. У Північному морі. І в Середземному морі. Загалом Росія досі використовує понад тисячу танкерів. Кожен з них, фактично, є плавучим гаманцем для Кремля.
І я нещодавно обговорював це з президентом Макроном, з президенткою фон дер Ляєн та з іншими лідерами. Я дякую їм за готовність виправити це. Ми говорили про оновлення європейського законодавства, щоб російські танкери можна було не тільки затримувати, а й блокувати. Це важливо – блокувати всі ці танкери, а їхню нафту конфіскувати так, як США діють проти танкерів тіньового флоту поблизу власних берегів, і це справді працює. Без нафтових грошей у Путіна не було б грошей на цю війну. Давайте зробимо це можливим.
А тепер я хочу поговорити про ціну війни на землі. Що означає один місяць війни для Путіна? Тільки в грудні наші сили ліквідували 35 000 солдатів-окупантів – убитих і важко поранених. У січні було менше російських нападів, і в результаті втрати Росії склали близько 30 000 вбитих і важко поранених. Існує навіть чітка ціна, яку Росія платить за кожен кілометр окупованої української землі: на Донецькому фронті — це один з найбільш напружених районів — ціна, яку Росія платить за один кілометр зараз, становить 156 солдатів. Путіна це зараз не хвилює. Але я впевнений, що настане певний рівень, коли він почне цим перейматися.
Щомісяця Росія мобілізує близько 40 тисяч осіб. Іноді трохи більше – 42–43 тисячі. Не всі вони доходять до передової. Тож загалом чисельність російського контингенту в Україні цього року не зростає. Для нашої армії місія чітка — знищити більше російських окупантів, бо вони окупанти. Мета конкретна: щонайменше 50 000 на місяць. Навіть для Росії це було б серйозно. Я впевнений. І це вплинуло б на рішення Путіна. Тому що ми говоримо переважно про війська на передовій – тих, хто керує штурмами та атаками.
Пан Ішингер сказав в інтерв'ю перед цією конференцією, що доки Україна захищає Європу, небезпека не така вже й велика. І якщо говорити прямо – і, можливо, трохи цинічно – це більш-менш ситуація сьогодні. Але подивіться на ціну. Подивіться на біль, який пережила Україна. Подивіться на страждання, з якими зіткнулася Україна.
Саме українці тримають європейський фронт. За нашим народом стоять незалежна Польща та вільні країни Балтії. Можуть існувати суверенні Молдова та Румунія без диктатури. І навіть один Віктор (йдеться про Віктора Орбана, прем'єра Угорщини, — ред.) може думати про те, як збільшити свій живіт, а не про те, як збільшити свою армію, щоб зупинити повернення російських танків на вулиці Будапешта. Але ніхто з наших людей не обрав бути такими героями. Україна не обирала цю війну. І неправильно вважати, що це постійна домовленість, що інші можуть залишатися в безпеці за спинами українців назавжди.
Українці – це люди, а не термінатори. Наші люди теж гинуть. Ось чому ми робимо все, щоб зупинити цю війну – і гарантувати безпеку.
Але проблема в наступному: Путіна більше нічого не цікавить. Путін не живе як звичайні люди. Він не ходить вулицями. Ви не побачите його в кафе. Його онуки не ходять до звичайного дитячого садка у своєму рідному місті. Він не може уявити собі життя без влади чи після влади. Звичайні речі його не цікавлять. Путін більше "радиться" з царем Петром та імператрицею Катериною щодо територіальних здобутків, ніж з будь-якою живою людиною щодо реального життя. Чи можете ви уявити Путіна без війни? Будьте чесними.
Зараз його увага зосереджена на Україні. І ніхто в Україні не вірить, що він колись відпустить наш народ. Але він також не відпустить інші європейські країни, бо не може відмовитися від самої ідеї війни. Він може вважати себе царем, але насправді він раб війни. Якщо він проживе ще 10 років, ми розуміємо — це можливо — війна може повернутися. Або розширитися.
Ось чому ми кажемо – мають бути реальні гарантії безпеки. Для України та для Європи. Міцні гарантії безпеки.
Ми чітко знаємо, що ці гарантії повинні включати. І в нас є міцні угоди, готові до підписання зі США та з Європою. Ми вважаємо, що угода про гарантії безпеки має бути укладена перед будь-якою угодою про припинення війни. Ці гарантії відповідають на головне питання — як довго знову не буде війни. Ми сподіваємося, що президент Трамп почує нас. Ми сподіваємося, що Конгрес почує нас. Ми сподіваємося, що американський народ почує нас. І ми вдячні за всю реальну допомогу. Дякуємо.
І ми робимо все, справді все, щоб припинити цю війну. І ця війна може закінчитися, і безпека може бути гарантована.
Перед початком вторгнення ми сказали світові: дійте зараз. Будь ласка, дійте превентивно, щоб вторгнення не сталося. Я відправив нашого тодішнього Головнокомандувача, генерала Залужного, поговорити з американською стороною та пояснити, що потрібно Україні для самозахисту. Я сказав: "Скажіть їм, що нам потрібні Джавеліни, Стінгери, справжня зброя, щось справжнє, щоб зупинити російську армію, щоб вони побачили, що ми не стоїмо, склавши руки". Це було дуже важливо. Але найпрактичніша порада, яку генерал Міллі міг дати Україні на той час, була просто "копайте окопи". Саме таку відповідь приніс мій Головнокомандувач. Тільки уявіть. Сотні тисяч російських військових на ваших кордонах, величезна військова техніка, і все, що ви чуєте, це: "Копайте окопи". Тож якщо російські війська увійдуть до Литви, боронь Боже, просто як приклад, або до іншої країни на східному фланзі НАТО, що тоді почують союзники?
Чи почують вони, що "допомога вже в дорозі"? Сподіваюся. Чи почують вони: "копати окопи"? Чи щось інше?
Ми повинні мати можливість дати рішучу відповідь на загрозу. Ось чому ми говоримо про спільну європейську оборонну політику. Ось чому нам потрібен американський бекстоп. Ось чому Європі потрібна Україна. Українська армія — найсильніша армія в Європі. Завдяки нашим героям. І я думаю, що просто нерозумно тримати цю армію поза НАТО. Але, принаймні, нехай це буде ваше рішення, друзі, а не рішення Путіна, будь ласка.
І сьогодні серед речей, які найсильніше об’єднують Європу, є також страх. Не страх, що Україна одного дня може вступити до НАТО, а страх щодо того, чи НАТО взагалі існуватиме. Але ми підтримуємо НАТО і сподіваємося, що з кожним днем НАТО буде сильнішим і сильнішим. Благослови вас Бог. І зараз значна частина нашої співпраці з Європою та іншими партнерами по НАТО, а також співпраця всередині Альянсу, включаючи історичне рішення перейти до 5% ВВП на оборону, є відповіддю на цей страх. Я думаю, що це виправлення минулих помилок. І це інвестиція в майбутнє, у безпеку. І це гарантія того, що НАТО не лише існуватиме, але й діятиме, якщо, не дай Боже, це колись знадобиться.
Шановні пані та панове, все частіше багато колишніх посадовців з різних країн кажуть, що вони "попереджали" про цю війну і що вони казали, що вторгнення відбудеться. Вони "пам’ятають", що вони говорили, і в більшості випадків вони значно покращують власну історію. Але ніхто з них не може сказати, що вони насправді зробили, щоб запобігти вторгненню. Усі ці історії стосуються лише одного – перекладання відповідальності з себе.
Що побачила Росія у 2021 році? Путін сидів на рівних з президентом США у Женеві. І він відчував, що може змінити Європу і світ. Не було жодних превентивних санкцій проти Росії, і не було жодних серйозних оборонних пакетів, які б показали, що ми можемо протистояти Росії. Подивіться, наш чудовий хлопець, наш спортсмен Владислав Гераскевич, був дискваліфікований на Олімпіаді просто за намір одягнути шолом, на якому були зображені обличчя спортсменів, вбитих Росією у цій війні. Його дискваліфікували за цей намір.
Коли у 2021 році ми чітко побачили намір Путіна і попросили превентивних санкцій, щоб зупинити вторгнення, нам сказали – спочатку має бути злочин, і лише потім може бути покарання. Камала Гарріс, я пам’ятаю, сказала це. Але з Росією не можна залишати жодної лазівки, яку росіяни можуть використати, щоб розпочати війну. Як то кажуть у Росії – спочатку вступайте у бій, а потім побачимо, що буде. Так вони все роблять. Так вони розпочинають війни. І так вони ведуть переговори – не для того, щоб припинити війну, а щоб уникнути її завершення і просто щоб виграти час.
Коли люди зараз озираються на час до російського вторгнення, що буде сказано про цей момент через 4 роки? І чи будуть деякі з сьогоднішніх впливових лідерів шукати способи уникнути відповідальності і виправдати себе? Як і до вторгнення були різні варіанти, є варіанти і зараз. Я думаю, що так.
Коли ми кажемо, що Росія не повинна бути винагороджена за цю війну, ми говоримо те саме, що й до вторгнення. Росії не можна давати надію, що вона зможе уникнути покарання за цей злочин. Усі повинні реагувати вже на стадії наміру – наміру вбити, спокуси продовжити агресію.
Будь ласка, пам’ятайте момент, коли Росія почала ставитися до дипломатії найсерйозніше за ці 4 роки. Саме тоді наші глибокі удари по російських нафтопереробних заводах почали працювати. І коли всі почали говорити про "Томагавки". Це показує, як саме треба поводитися з Росією, і що Росія насправді чує. Вона чує силу. Чим сильніші ми, тим реалістичнішим стає мир.
Багато часу зараз витрачається на переговори. Ми щиро сподіваємося, що тристоронні зустрічі наступного тижня будуть серйозними, предметними та корисними для всіх нас. Але чесно кажучи, іноді складається враження, що сторони говорять про зовсім різні речі. Росіяни часто говорять про якийсь "дух Анкориджа", і ми можемо лише здогадуватися, що вони насправді мають на увазі. Американці часто повертаються до теми поступок, і занадто часто ці поступки обговорюються в контексті лише України, а не Росії.
Європи практично немає за столом переговорів. На мою думку, це велика помилка. І саме ми – українці – намагаємося повністю залучити Європу до цього процесу, щоб інтереси та голос Європи були враховані. Це дуже важливо.
І Україна постійно повертається до одного простого пункту – мир можна будувати лише на чітких гарантіях безпеки. Там, де немає чіткої системи безпеки, завжди повертається війна. Україна зробить усе, справді все, щоб ці переговори були успішними. Ми інвестували в цей процес. Ми постійно контактуємо зі Стівом Віткоффом, з Джаредом Кушнером і з усіма, кого призначає президент Трамп.
Сьогодні ми зустрічаємося з державним секретарем Марко Рубіо. І Україна хоче, щоб результатом усіх цих зусиль були справжня безпека та справжній мир. Справжній мир. Не той, що вийшов з Женеви у 2021 році. Не той, на який сподіваються росіяни – від цього "духу Анкориджа". Здається, Путін сподівається повторити Мюнхен. Не Мюнхен 2007 року, коли він говорив лише про поділ Європи, а Мюнхен 1938 року, коли "попередній Путін" почав ділити Європу насправді.
Було б ілюзією вірити, що цю війну тепер можна надійно завершити, розділивши Україну, так само, як ілюзією було вірити, що пожертвування Чехословаччиною врятує Європу від більшої війни. І коли люди сьогодні запитують, якою може бути ціна угоди, наша відповідь проста – головне, щоб через 4 роки цивілізований світ не був змушений знову виправдовуватися, перекладати відповідальність, і не був змушений знову шукати когось іншого для провини.
Дорогі друзі, Україна готова до угоди, яка принесе справжній мир нам, Україні, Європі. Я впевнений, що цю війну можна закінчити і закінчити гідно. Це найважливіше для нас – гідно. Ми дали нашим партнерам усе, що, на нашу думку, має включати така угода. Ми готові інвестувати у спільну безпеку все, чого ми навчилися, захищаючись протягом цих років цієї війни. Ми можемо чітко відповісти на більшість питань безпеки, які були порушені на цій конференції вчора і які будуть порушені сьогодні.
Саме зараз, працюючи разом над захистом життів в Україні, ми будуємо нову систему – нову архітектуру безпеки та реагування, нові підходи для захисту життів у будь-якій європейській країні, коли це необхідно. Наша стіна дронів – це ваша стіна дронів. Наш досвід у сфері дронів є частиною вашої безпеки. Наша здатність зупиняти напади та російський саботаж також може бути частиною вашої оборони. Європі потрібна справжня спільна оборонна політика – так само, як вона вже має так багато спільного в економіці, праві та соціальній політиці.
Будь ласка, зверніть увагу на Україну. І якби саме це сталося раніше, ця війна не почалася б.
Дякую. Слава Україні!
