Більшість басейнів річок і водоймищ, із яких забезпечуються потреби українців у воді, не можна вважати екологічно безпечними. За даними Всеукраїнської екологічної ліги, відхилення якості води від норми у деяких містах сягає 70–80%. Не в усіх регіонах підземні води відповідають вимогам до питної води через підвищений вміст хімічних сполук, нітратів і бактеріологічного забруднення. Як наслідок, значна частина населення використовує для питних потреб недоброякісну воду.
Суспільне дізнавалось, яка ситуація з питною водою у регіонах країни та яких заходів вживає (чи не вживає) влада для покращення її якості.
Миколаївщина
Жителі селища Луч Миколаївської області близько 70 років вживають воду зі свердловин, але ця вода не придатна до пиття. Технічну воду вживають в їжу, нею користуються у побуті. Ситуацію могла б виправити станція доочищення води на свердловинах. Проте місцева влада не бачить потреби в її встановленні.
Луганщина
У прифронтовому Золотому місцеві жителі скаржаться на погану якість води, яка тече з-під кранів. Єдина річка Комишуваха, яка протікає поряд з містом, забруднена великою кількістю неочищених шахтних вод. До найближчої криниці – 3 кілометри. Аби забезпечити людей – щодня до міста приїздить машина з питною водою. Вартість одного літра становить 6 гривень. Але сплачувати за воду такі гроші можуть не всі. Жителька села Алла Копенкіна бутельовану воду не купує, бо не вистачає пенсії. Воду з-під крана перед використанням кілька разів кип'ятить.
Водопостачання у Золотому забезпечує Попаснянський водоканал. Майже 90% його мереж застарілі. За словами голови Луганської ОДА, модернізація коштом уряду Франції має розпочатися у 2022 році й триватиме три роки.
Тернопіль
Тернополянин Григорій Стецько п'є воду з крана, а для її очищення на кухні встановив фільтр. Чоловік скаржиться, що фільтр доводиться змінювати мало не щомісяця: "Буквально через кожних тиждень-два фільтруючий елемент стає повністю темним. Востаннє я фільтр міняв у січні. Не минуло й два місяці, як і він потемнішав. Якщо взяти склянку води, то бачимо, яка вона мутна, а якщо її понюхати, то чути запах хлору".
Фільтр для води стає коричневим через окис заліза. Щоб вирішити цю проблему, будується станція знезалізнення, розповів Суспільному керівник проєкту Павло Данилишин. Станцію почали будувати торік, а завершити планують до кінця 2021 року.
Хмельниччина
Водонапірна вежа в селі Райківці у Гвардійській тергромаді – єдине, що є від водогону, який планували тут збудувати у 2018 році. Щоб завершити будівництво водогону, потрібно 3, 6 мільйонів гривень. Громада таких коштів не має.
У приватному будинку райківчанина Віталія Томчишина водопостачання немає. Мешканці приватного сектору мають криниці, але влітку вони пересихають: "Якщо добра жара, то пересихає одразу, неможливо води набрати. Мусимо десь позичати, до ставка їдемо. Тримаємо тільки для прання, та й то не вистачає".
Читайте також: Вирішення проблем із водою у Кирилівці коштуватиме 35 мільйонів євро
Загалом на Хмельниччині 74 населених пункти у 34 громадах мають проблеми з водопостачанням. Вирішити їх можуть шляхом будівництва або реконструкції водогонів. Очільники громад звернулися з відповідними запитами до керівництва області.
Читайте також: Під Києвом відкрили лабораторію, яка перевірятиме води Дніпра та Десни
Суми
Сумські стоки очищуватимуть кислотами. Таким способом спробують зменшити кількість шкідливих речовин, які несе в собі вода з нечистотами, і довести воду з очисних споруд до необхідних санітарних та екологічних норм, аби не шкодити річці Псел. Наприкінці 2020 року сумський водоканал отримав патент на використання бурштинової та лимонної кислоти.
Читайте також: На Житомирщині перевірили якість води в 6000 криниць – в кожній третій вода не відповідає нормам
