"Страшно, коли гинуть твої друзі": спогади полтавського добровольця Віталія Степанова

"Страшно, коли гинуть твої друзі": спогади полтавського добровольця Віталія Степанова

"Страшно, коли гинуть твої друзі": спогади полтавського добровольця Віталія Степанова
. Суспільне Полтава

Полтавець Віталій Степанов 2014 року пішов служити добровольцем на Донбас. Близько року був у складі батальйону "Айдар". А у серпні-вересні того ж року брав участь в обороні Луганська. Після повернення додому чоловік став волонтером і до нині допомагає нашим військовим на Сході. Напередодні Дня українського добровольця, який відзначають 14 березня, наші кореспонденти поспілкувалися із колишнім бійцем.

"Страшно, коли гинуть твої друзі": спогади полтавського добровольця Віталія Степанова
Суспільне Полтава

На цій фотографії полтавець Віталій Степанов разом із побратимами у тренувальному таборі неподалік Харкова. Після цього у складі батальйону "Айдар" чоловік добровольцем поїхав служити на Донбас. Там він був із 2014-го.

"Я не міг спостерігати за тими хлопцями, які гинуть, а я, будучи здоровим, з досвідом, буду сидіти в тилу? Записавшись до батальйону "Азов", я поїхав до тренувального табору, де проходив навчання, але там дуже затягувалось оформлення документів. А, перебуваючи в Києві, де на той час ще стояв Майдан, я познайомився з хлопцями з "Айдару", і ми разом сіли й поїхали до Луганської області".
"Страшно, коли гинуть твої друзі": спогади полтавського добровольця Віталія Степанова
"Страшно, коли гинуть твої друзі": спогади полтавського добровольця Віталія Степанова. Суспільне Полтава

На Донбасі чоловік пробув близько року. Ось цю фотографію він зробив поблизу селища Трьохізбенка, що на Луганщині.

"Страшно, коли гинуть твої друзі": спогади полтавського добровольця Віталія Степанова
Суспільне Полтава
"Тоді ми утримували міст. Бо тоді і фланги зміщалися, і саме направлення по фронту. Тоді ми повинні були, щоб наші війська відійшли, підірвати цей міст. А поки ми його утримували, наші могли б відійти".

Під час служби чоловік отримував поранення та контузії. Через це повернувся додому.

"Здоров’я вже не дозволяло там перебувати. Але потім знову їздив як волонтер. Надавав хлопцям допомогу: і запчастини возили, й автомобілі ремонтували. Ще й досі їздимо. Страшно було, коли біля тебе гинуть твої ж друзі, з якими ти щойно говорив, а потім ти розумієш, що більше ніколи їх не побачиш".

На початок