"Усі думали, що вони вже померли": черкаський волонтер про вихід військ із Дебальцевого

"Усі думали, що вони вже померли": черкаський волонтер про вихід військ із Дебальцевого

"Усі думали, що вони вже померли": черкаський волонтер про вихід військ із Дебальцевого Колаж: Суспільне Черкаси, фото Василь Якименко

18 лютого минає шість років із дня виходу українських військових з Дебальцевого Донецької області. Суспільне поспілкувалося з волонтером із Жашкова Василем Якименком, який возив допомогу бійцям у Дебальцеве. А його син у той час разом із побратимами саме вибирався з оточення російських найманців.

Нині Василь Васильович – голова групи волонтерів Жашківської районної Спілки ветеранів МВС. Разом із дружиною Галиною Дмитрівною він був на Майдані, а коли почалася російська агресія пішов у військкомат, аби його взяли в зону АТО. Але офіцерів тоді не набирали, розповів чоловік, тому він разом із товаришами вирішили волонтерити.

"Усі думали, що вони вже померли": черкаський волонтер про вихід військ із ДебальцевогоФото Василя Якименка

Дружина Галина Дмитрівна, як і чоловік, має нагороди – від держави, духовенства та народні. Вона у складі волонтерської групи збирає та возить допомогу бійцям, а ще - допомагає хлопцям на передовій із побутом.

"Усі думали, що вони вже померли": черкаський волонтер про вихід військ із ДебальцевогоФото Василя Якименка

Подружжя виховало трьох дітей. Двоє синів – учасники бойових дій, мають державні нагороди. Один із них, Дмитро,– був у Дебальцевому там отримав поранення середньої тяжкості. Коли почалася революція, він мав роботу у Києві, але звільнився і згодом теж пішов у військкомат, аби його взяли в армію. Потрапив у 128-му окрему гірсько-штурмову бригаду, де крім нього було ще дев’ятеро жашківчан. Донька подружя – бойова волонтерка, також возить допомогу в зону проведення ООС.

"Наш перший волонтерський виїзд був у червні, до земляків, черкащан. А коли син потрапив у 128-му бригаду, то ми «закріпилися» за нею. Допомогу почали передавати, ще коли вони були у військовій частині, в Мукачеві. Потім їх перевели у зону АТО, то почали їздити вже на фронт", - розповів Василь Васильович.

Їхали завжди не аби з чим, а попередньо дзвонили хлопцям, розповів волонтер. Цікавилися де вони, і що їм потрібно, а тоді вже збиралися.

"Спочатку волонтерів було багато, але з часом ставало менше й менше. Зараз уже залишилися найбільш стійкі, серед них – військові пенсіонери, капелани. На позиції наших бійців волонтери вирушали фактично кожного місяця, бували в різних населених пунктах: це і Нікішине, і Чорнухине, і безпосередньо Дебальцеве, зокрема, відома позиція «Хрест»".

"Усі думали, що вони вже померли": черкаський волонтер про вихід військ із ДебальцевогоФото Василя Якименка

За словами пана Василя, люди того часу допомагали посилено: здавали кошти, купували форму, бронежилети, продукти, необхідні матеріали.

"У ті часи волонтерити було дуже важко, ситуації виникали різні. Бувало таке, що незрозуміло куди їдеш і навіщо. Та і всі на вигляд однакові, і наші, і їхні, форма схожа, все схоже", - пригадав Василь Васильович.

На Дебальцівському плацдармі, зауважив волонтер, хлопцям доводилося важко, це була фактично передова, постійні обстріли. А в самому місті часто міняли локації, бо йшли бої за вулиці. Бувало таке, що волонтерам і самим доводилося по пару днів осідати на позиціях, бо не могли виїхати.

"Усі думали, що вони вже померли": черкаський волонтер про вихід військ із ДебальцевогоФото Василя Якименка

"На хлопцях випробовували різні види зброї, міни. Були навіть якісь снаряди, які не розривалися відразу, а заходили в землю і робили там великі воронки. Тоді навіть ті, хто ховався внизу в окопах, не могли врятуватися", – розповів волонтер.

Ставлення місцевих жителів, додав він, було дуже специфічним.

"Там чимало багатодітних родин. Діти голодні, брудні, схожі на циган. От під’їжджаєш, а там стоять місцеві хлопчаки. Якщо їм не даси якусь «передачку» – цигарки, консерву чи воду – то далі не поїдеш. Тоді міг хтось із хати чи з-за паркану кинути каменюку і розбити скло", – пригадав пан Василь.

Якщо ж із "передачкою" все складалося, то навіть супроводжували, куди було потрібно.

"Взагалі у мене склалося враження, що тамтешнім жителям було «до лампочки» хто куди їде, що відбувається – аби була їжа і все було нормально".

"Усі думали, що вони вже померли": черкаський волонтер про вихід військ із ДебальцевогоФото Василя Якименка

Не раз бували і на відомому блокпосту "Дебальцівський Хрест". Там хлопців обстрілювали з усіх боків, розповів, що "прилітало" і волонтерам.

"У лютому 15-го року традиційно були у бійців двічі – 5-го і 17-го числа, безпосередньо перед самим виходом військ. На початку місяця ще й потрапили під обстріл градами".

Син Дмитро теж у цей час був на передовій. Мав позивний "Кима". Разом із іншими жашківчанами тримав оборону безпосередньо у Дебальцевому. Після прориву з оточення із 56 чоловік у них залишилося живими тільки 18. Із міста вони виходили останніми.

"Усі думали, що вони вже померли": черкаський волонтер про вихід військ із ДебальцевогоФото Василя Якименка

"Командира їхнього убили, залишився лише один офіцер. Він їм організував дві машини, якими вони і проскочили. Деякі хлопці потрапили в лікарню, інші – в полон. Серед бранців був і жашківчанин. Сепаратисти його знімали на відео, змушували говорити, що він воював не добровільно, а під примусом. Ми задіювали волонтерів, усіх, кого можна було, і за дві доби все ж вдалося його визволити", – розповів Василь Якименко.

Син тоді постійно телефонував, зауважив пан Василь, і до 18 числа вже було зрозуміло, що виходитимуть хлопці важко. Вони на той час вели вуличні бої. Із Дмитром та його товаришами взагалі сталося так, що їх навіть почали вважати вбитими.

Коли вирвалися, подзвонили до командира, а він каже: "Я думав, що вас уже немає".

Тоді він направив, куди виїжджати, і вони рушили. Довелося навіть почепити на БМП білу ганчірку та самим обмотатися нею, як це роблять росіяни, щоб подумали, що вони "сєпари". Їхали на повній швидкості. Видно, за "своїх" приймали не всі, бо час від часу їм "прилітало" із засідок. Так вдалося вийти з оточення…

Спілкувалася Оксана Швед

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди