Народний художник України з Житомирщини Юрій Камишний побував у 36 країнах світу, 16 разів відвідав Індію. Під час перебування у творчому відрядженні в Єгипті його запросили взяти участь у зйомках фільму. Про свій досвід роботи у кіно Юрій Камишний розповів в інтерв'ю Суспільному.
Як вперше потрапили на зйомки фільму? Як і коли це сталося та де?
Колись я перебував у Єгипті у творчому відрядженні — малював, подорожував. Саме там і познайомився з людьми, які працюють у кінематографічній сфері. В Єгипті вона охоплює не лише місцевий ринок, а й Арабські Емірати. Так почався мій шлях у кіно.
Чи запрошували вас спеціально на зйомки?
Так, запрошення надходили. Особливим попитом там користуються європейські актори, особливо білявки. Чоловіки — дещо рідше, але й для них є різноманітні ролі. Зйомки проходять по всьому Єгипту: Каїр, Олександрія, Луксор. Найчастіше це було в Каїрі, хоча базувався я в Хургаді. Їздили на зйомки вночі. Там вони переважно в нічну пору відбуваються, бо спека вдень. Але техніка й організація на високому рівні. Їм навіть вночі вдавалося імітувати сонячне освітлення. Виходило, що у вікна потрапляло світло, ніби 12 година дня.
Як проходив процес підготовки до зйомок?
Заздалегідь телефонували, запитували розміри, шили костюми спеціально. Перед зйомками потрібно було приміряти одяг, взуття. Все було організовано досить професійно.
Яка з ваших ролей запам'яталася найбільше?
Майже всі запам'яталися. Наприклад, я грав тренера футбольної команди для сліпих — не знав, що таке існує. Були й шляхетні ролі, як-от генерала у фільмі про війну. Нас навіть посипали цементним порошком для імітації бою — після цього місяць відновлювався. Грав і заможного рабовласника у розкішних декораціях серіалу "Ринок рабів".
Знявся у понад 10 фільмах, наприклад, "Сьомий раунд", "Бої без правил".
Якою мовою проходили зйомки? Чи потрібно було запам'ятовувати текст?
Переважно англійською. Деякі фрази — арабською. Мені важко було вивчати текст дослівно, бо я емоційна людина і завжди дуже хвилююся. Від себе я можу годинами, декілька діб розповідати щось від душі, не зупиняючись. А от коли треба повторити декілька разів фразу, як папуга, і коли на тебе падає світло рампи, і всі ці камери, і гелікоптери, і ти знімаєшся під пірамідами чи на березі річки Ніл в центрі Каїра, а поліція перекриває рух заради тебе, то в тебе серце вилітає від захоплення, від радості, від щастя, від хвилювання, то важко згадати й як тебе звуть. Тож іноді знімали епізоди фрагментами — спочатку казав одну фразу, потім — іншу. Я хотів би від себе кращого.
Яка роль була для вас найскладнішою?
Роль мафіозі, який допитував заручників. Особливо момент, коли довелося вдарити індуса — навіть легенько, але він попросив бити нижче, щоб серце не постраждало. Мені було важко грати негативного персонажа, бо я в душі добра людина. Такі ролі я не хотів би грати.
Якби я був жінкою, то хотів би зіграти Махатму Ганді або мати Терезу, когось духовного. Хотів би зіграти Святителя Луку чи Джузеппе Москаті — от такі ролі мені більше до серця, я їх обожнюю і наслідую.
А коли тобі дають ролі завдяки зовнішності, я ж на Фантомаса схожий, й інколи на кримінальні ролі запрошують, то воно якось і образливо, бо я й муху не ображу, а доводиться грати і поводити себе доволі агресивно.
Режисери у захваті від такого мого виразу обличчя, а мені було так соромно, бо я ж люблю Бога, я люблю людей. Мені хотілося добрі ролі грати.
Взагалі я — людина мистецтва. І люблю все те, що з цим пов'язано: і радіо, і кіно, і телебачення. І потрапити туди як актор було моєю мрією. І одного разу саме в Україні пощастило. На Житомирщині знімали фільм "Костоправ". Проте попрацювати в іноземному кінематографі, та ще й в Африці, в Єгипті, мені й не снилося.
Я люблю класичне мистецтво, класичну літературу, музику і живопис. І кінематограф теж люблю сталий, класичний, без якихось дешевих, як зараз мовиться, понтів. Як митець, я на екрані завжди звертаю увагу, окрім сюжету, сенсу, який заклав режисер і автор твору, на актора, на музику, на жести, на рухи. Це насолода.
Які фільми вам найближчі по духу?
Люблю класику: Фелліні, Мілоша Формана "Амадей". Старі фільми глибші за змістом.
Які зйомки вас найбільше вразили?
Кіномісто в Каїрі: там є райони, що відтворюють Лондон, Нью-Йорк, Делі, навіть пустелю Сахара. На центральній кіностудії збиралися кращі актори Єгипту, Арабських Еміратів. Було цікаво з ними спілкуватися чи через перекладача, чи мовою жестів, жартувати. Також знімався в старовинному палаці Фатіми, куди навіть місцевих не пускають. Там усе автентичне — меблі, скульптури, інтер'єр. Там була обстановка того світу, який я обожнюю і раніше бачив лише на екрані. Це була справжня подорож у часі, це неможливо передати словами.
Також були зйомки на кораблях у Червоному морі, на острові, на березі в порту, у горах, у пустелі, у старовинних особняках. Різні сюжети, різні костюми. Інколи добу підбирали вбрання. Воно мені все подобалося.
Мрії здійснюються. Доля мені це подарувала.
Коли відбувалися ці зйомки?
Напередодні повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Війна мене у Єгипті і застала. Паралельно я малював, подорожував, фотографував.
Що вам найбільше сподобалося у Єгипті?
Я люблю жити не як турист, а як місцевий. У мене склалися дружні стосунки з тамтешніми жителями. Коли тебе сприймають за свого — це особливі відчуття.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp
