Житомирська художниця та книжкова ілюстраторка Катерина Дацун захоплюється експериментами у поєднанні різних технік та досліджує явища взаємодії і переплетення світів, ліній і форм. В інтерв'ю Суспільному вона розповіла, що її надихає, що змінила у її творчості війна, скільки книжок проілюструвала та як викладачка дала поради, як розвивати креативність та творчі навички у дітей.
Як і коли почали малювати?
Малювати почала з 5 років. Мені завжди подобалося фантазувати, створювати світ навколо себе, і олівець став для мене інструментом, який допомагав це робити. Згодом цей дитячий інтерес переріс у справжню пристрасть.
В яких техніках працюєте та експериментуєте?
Я працюю в різних техніках, залежно від завдання. Це і акварель, і гуаш, і графічний рисунок олівцем, а останнім часом захоплююся експериментами у поєднанні різних технік. Завжди цікаво працювати з новими матеріалами та підходами, бо це відкриває нові можливості для самовираження.
Мені подобається, коли мої картини змінюються зі зміною сонячного дня: тони і відтінки зникають, а потім проявляються знову. Вранці вони наповнюються м'яким світлом, вдень стають яскравішими, а ввечері їхні кольори заглиблюються і набувають нової таємничості. Це дозволяє моїм роботам жити та дихати, додаючи в них елемент живої динаміки.
Які власні проєкти реалізували у виставковій діяльності?
Мої виставкові проєкти включають персональні виставки, а також участь у колективних заходах. Одним із моїх улюблених є проєкт "Тканина Простору", де я досліджую взаємодію простору та емоцій через кольорові та текстурні композиції.
Ще один особливий проєкт — "Інтерференція", над яким я працювала останні кілька місяців. Тут у своїх роботах я досліджую явища взаємодії та переплетення світів, ліній і форм. Кожна робота — це окрема історія, в якій можна знайти щось своє.
Взагалі я — художниця, яка завжди шукає нове. Мені подобається відкривати нові світи, заглиблюватися в різні теми, експериментувати з формами та кольорами. Це пошуки, які не зупиняються — я можу знайти нові ідеї у випадковому промінні сонця чи в шумі міських вулиць. Моє мистецтво живе на межі між графікою та живописом, і кожна робота — це крок до чогось невідомого, ще недослідженого. Я прагну, щоб мої твори викликали емоції, запитання та роздуми, щоб у них завжди було щось більше, ніж просто зображення.
Ви художниця та книжкова ілюстраторка. Чи проводите межу між цими двома сферами? Який досвід ілюстрування маєте? Скільки книжок ілюстрували?
Для мене ці дві сфери тісно пов'язані. Ілюстрація дозволяє передавати історії через візуальні образи, а художня діяльність додає глибину і власний стиль. Я проілюструвала понад 30 книжок для різних видавництв, і кожен новий проєкт стає для мене викликом і одночасно великим натхненням.
Як реагуєте на нейросітки типу Midjourney, що генерують зображення під замовлення? Чи немає хвилювання, що люди незабаром стануть обходитися без ілюстраторів?
Технології, як нейромережі, відкривають нові горизонти, і я вважаю це цікавим інструментом, але не заміною для людської творчості. Головне — бачити в цьому можливості для співпраці. Ілюстратор завжди залишиться тим, хто додає унікальність і емоційність, яку алгоритми поки що не здатні відтворити.
Якби ви робили ілюстрацію про себе, не малюючи себе, що б це було?
Це був би образ лісу, що потроху змінюється зі зміною пори року, з різними відтінками і фактурами. Ліс для мене — це місце сили і натхнення. Його багатогранність і непередбачуваність найбільше відображають мій творчий шлях.
Чим та ким надихаєтеся?
Мене надихають природа, музика, література. Серед митців — Густав Клімт через його унікальне поєднання декоративності і глибини. Крім того, натхнення я знаходжу в розмовах із людьми, які не бояться йти своїм шляхом.
Чи варто шукати у ваших роботах символізм?
Так, у моїх роботах символізм присутній, хоча він не завжди очевидний. Я часто використовую кольори та форми, щоб передати почуття або роздуми, що можуть бути неявними, але важливими для мене.
Що змінила у творчості війна?
Війна змінила багато чого в моїй творчості. Вона додала гостроти, викликала потребу висловлювати біль і надію через мистецтво. Я стала більше працювати над темами стійкості, підтримки та духовного відновлення.
Ви ще викладаєте в Житомирському фаховому коледжі культури і мистецтв імені Івана Огієнка та керуєте гуртком "Юний дизайнер" у Житомирському центрі творчості дітей та молоді. Як вдається все встигати і поєднувати?
Це питання планування і любові до своєї справи. Я завжди знаходжу час для того, що мене надихає, а робота з дітьми додає енергії. Їхня щирість і захоплення стимулюють рухатися далі.
"Зроби хобі своєю професією, і тобі не доведеться ніколи працювати", — це про вас?
Так, це про мене. Для мене робота і хобі злилися в одне ціле. Коли ти займаєшся улюбленою справою, це не сприймається як робота, а скоріше як спосіб життя.
Що рятує від вигорання?
Природа, подорожі та час, проведений з близькими. А ще — постійний пошук нових ідей і експериментів, коли відчуваєш, що не стоїш на місці.
Що порадите батькам для розвитку креативності в дітей?
Дозволяйте дітям експериментувати і помилятися. Креативність розвивається через свободу самовираження. Також важливо підтримувати їхні інтереси і не нав'язувати готових рішень.
Які маєте творчі задуми, якими готові поділитися?
Зараз я працюю над новою серією ілюстрацій для книги, а також планую кілька виставок, де буду досліджувати тему зв'язку між особистими спогадами та колективною пам'яттю.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube
