21-річний військовий-строковик Микола Заєць із села Хичів Новоборівської громади в березні 2022 року потрапив у російський полон. 24 серпня 2024 року Миколу та ще 114 військових обміняли та повернули до України. Військові не знали, що їх везуть на обмін. Зі слів Миколи, він спочатку не розумів, що відбувається, і де він знаходиться, а справжню радість відчув лише за кілька днів, коли нарешті зміг повністю усвідомити, що він дійсно вдома.
У російському полоні Микола був 888 днів — потрапив в нього 20 березня 2022 року з побратимами, разом з якими виконував бойове завдання на Київщині. Мама Миколи Світлана Заєць розповіла журналістам Суспільного, що за два дні потому їй зателефонували і повідомили, що син в полоні.
"Я дізналася про це 22 березня. Мені зателефонувала медсестра з цієї військової частини і запитала, коли Микола востаннє виходив на зв’язок. Я сказала, що востаннє ми спілкувалися 19 березня. Він сказав, що все розбите, тому, можливо, не буде зв’язку і немає де підзарядити телефон. Але сказав, щоб я чекала, бо він може подзвонити навіть з чужого телефону. Я чекала на дзвінок сина, а діждалася дзвінок від медсестри, яка повідомила, що наші потрапили в полон. На російських каналах почали розкручувати, що вони взяли в полон запасний командний пункт, який розташований в лісі. По цьому відео ми знаходили кожен свого сина. У Колі дуже багато татуювань і саме за цими татуюваннями я впізнала сина", — говорить Світлана.
Згодом жінка дізналася конкретнішу локацію — Микола був у полоні на території Володимирської області Росії.
"26 квітня 2022 року мені зателефонували з комітету Червоного Хреста і повідомили, що мій син Заєць Микола офіційно підтверджений російською стороною, що він справді знаходиться в полоні. Також повідомили, що мій син перебуває у Володимирській області. Це була виправна колонія, і я знала, що він там. Потім в мене не було жодних відомостей про нього. Коли Коля повернувся, то розповів, що останні півтора року свого полону він провів в Мордовії", — каже мама Миколи.
Сам Микола розповів журналістам Суспільного, що за два з половиною роки російського полону втратив майже третину своєї ваги — з 90 до 64 кілограмів. Коли його та інших військових росіяни повезли на обмін, їм про це нічого не сказали, і вони взагалі не знали, куди їдуть. Тому Микола, з його слів, ніяк не міг повірити в те, що повернувся додому.
"Ми приїхали і не розуміли, що відбувається. Вже перейшли кордон, вже були в Україні, вже нам видали прапори, а емоції все ще були змішані. Ми не розуміли, куди ми потрапили: українська мова, наше гасло "Слава Україні!"... Важко було так різко звикнути до цього. І лише за кілька днів прийшло справжнє усвідомлення, а з ним і сплеск радості", — говорить Микола.
"24 серпня я отримала свій довгоочікуваний дзвінок: "Мамо, я вдома. Мене нарешті обміняли. Бери усіх та приїжджай". Це був найщасливіший момент — у мене навіть мову відібрало і я не знала, що відповісти. Я дуже довго цього чекала", — каже мама Миколи.
Під час реабілітації, яку звільнений з полону Микола проходив у Вінниці, він познайомився із військовою медикинею Анастасією, і за два тижні освідчився дівчині. Анастасія сказала "так".
"Ми проговорили всю ніч, а потім я зранку повернувся в кімнату до хлопців і кажу: "Все, у мене є дівчина. Тільки просто дівчиною мені вона буде недовго, бо вона запала мені в душу". Ми говорили на різні теми — нам подобається одна і та ж музика, у нас спільні хобі, ми обоє любимо риболовлю, активний відпочинок. Коротше, зайшла вона мені в душу", — розповів журналістам Микола.
За словами Миколи, у майбутньому він планує пройти курси майстра з татуювання і відкрити власну студію.
"Я відправляла в армію сина, а зустріла з полону дорослого самодостатнього чоловіка. Це нелегко, коли ти, з одного боку, бачиш наче своє дитя, але у нього зовсім інший погляд на життя, інші думки, мрії, плани, і ти маєш під це підлаштуватися", — говорить мама Миколи Світлана.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах: