Не бачив для себе іншої країни і не хотів жити в окупації: історія звукорежисера-переселенця, який переїхав у Житомир

Не бачив для себе іншої країни і не хотів жити в окупації: історія звукорежисера-переселенця, який переїхав у Житомир

Від вересня 2022 року херсонець Євгеній Рейзнер працює в Житомирському академічному музично-драматичному театрі імені Івана Кочерги. До Житомира чоловік переїхав, бо не захотів жити в окупованому на той час російськими військами Херсоні. Сюди ж переїхали його мама та бабуся. Зараз Євгеній з родиною залишається в Житомирі — працює в театрі разом зі своєю бабусею.

Суспільному Євгеній розповів, що до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну працював у Херсонському театрі. Коли російські війська окупували його рідне місто, мав можливість поїхати жити до Німеччини, втім, відмовився, бо не бачить для себе іншої країни, окрім України.

"В Україні теж був вибір, де жити. У Херсоні ми проводили фестиваль "Мельпомена Таврії", на який приїздили колективи з житомирського та інших театрів. Так у нас тоді зав’язалися знайомства", — каже Євгеній.

Не бачив для себе іншої країни і не хотів жити в окупації: історія звукорежисера-переселенця, який переїхав у Житомир
Звукорежисер Євгеній Рейзнер, який у 2022 році переїхав із Херсона до Житомира. Житомир, 23 серпня 2024 року. Суспільне Житомир/Леонід Харшан

Після переїзду в Житомир Євгеній спочатку працював у театрі імені Івана Кочерги монтувальником декорацій, а згодом отримав пропозицію стати звукорежисером.

"Влився в колектив дуже добре: яка допомога була потрібна — одразу допомагали. Від посуду до всього іншого, якщо треба було — одразу збирали, допомагали. Дякую всьому колективу театру за це. Це дуже приємно і це надихає. Україна це моя Батьківщина, це країна, в якій я народився і яку люблю й не бачу для себе якоїсь іншої країни", — говорить Євгеній.

Не бачив для себе іншої країни і не хотів жити в окупації: історія звукорежисера-переселенця, який переїхав у Житомир
Євгеній за роботою. Житомир, 23 серпня 2024 року. Суспільне Житомир/Леонід Харшан

Колектив театру імені Івана Кочерги говорить про Євгенія як про людину, яка гарно себе зарекомендувала. За словами артистки театру Ірини Оксютович, Євгеній — комунікабельний, щирий і завжди готовий прийти на допомогу.

"Ми його дуже любимо. Це людина, до якої можна звернутися з будь-якого питання, він нікому не відмовить", — каже Ірина.

Не бачив для себе іншої країни і не хотів жити в окупації: історія звукорежисера-переселенця, який переїхав у Житомир
Артистка Житомирського театру імені І.Кочерги Ірина Оксютович. Житомир, 23 серпня 2024 року. Суспільне Житомир/Леонід Харшан

Не бачив для себе іншої країни і не хотів жити в окупації: історія звукорежисера-переселенця, який переїхав у Житомир
Євгеній за роботою. Житомир, 23 серпня 2024 року. Суспільне Житомир/Леонід Харшан

За кілька місяців після переїзду Євгенія до Житомира переїхали також і його мама та бабуся Світлана Іванівна. У Херсоні Світлана Іванівна Тропіна працювала приватною підприємницею. Після переїзду, з її слів, згодна була на будь-яку роботу, аби лиш не бути в окупації і лишатися разом з донькою та онуком.

"Тут в театрі мене прийняли дуже добре. Наталія Миколаївна (директорка житомирського театру Наталія Ростова — ред.) з дорогою душею в один день сказала: добре, працюйте. Колектив увесь добре прийняв, понад півтора року тут працюю. Я не думала, що працюватиму тут прибиральницею, але в мене немає амбіцій — я можу робити, що завгодно", — розповіла жінка.

Не бачив для себе іншої країни і не хотів жити в окупації: історія звукорежисера-переселенця, який переїхав у Житомир
Бабуся Євгенія Світлана Тропіна. Житомир, 23 серпня 2024 року. Суспільне Житомир/Леонід Харшан

Не бачив для себе іншої країни і не хотів жити в окупації: історія звукорежисера-переселенця, який переїхав у Житомир
Євгеній Рейзнер зі своєю бабусею Світланою Іванівною. Житомир, 23 серпня 2024 року. Суспільне Житомир/Леонід Харшан

За словами директорки Житомирського академічного музично-драматичного театру імені Івана Кочерги Наталії Ростової, в новому театральному сезоні Євгеній матиме нагоду розкрити також і свої акторські здібності, адже йому дали роль в одній із вистав театру.

"Увесь наш колектив прийняв наших нових працівників із доброю душею. У нас була особиста історія з цими людьми. У нас ще один хлопчик Олександр працював. Він зараз звільнився і переїхав в Київ. Ми цих людей знали давно, тому що ми давно товаришуємо з Херсонським драмтеатром, куди ми приїжджали на фестиваль та гастролі. Ми одразу запропонували їм працювати у нас. Євгеній у нас на дуже гарному рахунку. Він дуже професійна та творча людина", — каже Наталія Ростова.

Не бачив для себе іншої країни і не хотів жити в окупації: історія звукорежисера-переселенця, який переїхав у Житомир
Директорка Житомирського академмуздрамтеатру імені І.Кочерги Наталія Ростова. Житомир, 23 серпня 2024 року. Суспільне Житомир/Леонід Харшан

Раніше Суспільне розповідало, як 76-річний волонтер із Херсона Григорій Янченко — він же дядя Гриша — збирав у Житомирі гроші для ЗСУ.

Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:

Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube

На початок