Художниця з Житомира Аліна Далініна 12 років пропрацювала юристом з проблемної заборгованості в одному з українських банків, а потім вирішила змінити професію та почала малювати. Чи не пожалкувала про це, що змінилося в її творчості під час війни, над чим зараз працює та що її надихає вона розповіла в інтерв'ю Суспільному.
Як і коли відкрили в собі хист до малювання? Хто або що стало поштовхом почати малювати?
12 років тому я працювала юристом із проблемної заборгованості в одному з українських банків. У мене був статус та пристойна зарплата. Юридична професія є досить престижною, і саме її порадили мені мої батьки як гарант надійного та стабільного майбутнього.
Я віддала юриспруденції 11 років життя, і цілих 11 років я намагалася переконати себе та інших, що це правильний вибір і я зможу досягти на цій ниві гарного статусу у суспільстві та щасливого безбідного життя. Але вся справа в тому, що неможливо бути щасливою, займаючись нелюбимою справою. Навіть якщо тобі вдасться зіграти в гарного та успішного юриста, то от прикидатися щасливою людиною довго не вийде. Кожен має займатися тією справою, до якої має потяг і схильність. Лише тоді діяльність принесе не тільки особисте задоволення, але й суспільну користь.
Я чітко пам'ятаю момент, коли остаточно зрозуміла, що більше так не можу і що мені обов'язково потрібно щось змінювати у своєму житті. Цей момент дуже важко забути, адже я примудрилася втратити свідомість у залі судового засідання, почувши в черговий раз від судді, що мої клопотання відкинуті і не підлягають задоволенню. І все б нічого, адже хвилювання, спека, розчарування та обурення могли б і чоловіка привести до знепритомнення. Та тільки це була я — 29-річна жінка на восьмому місяці вагітності. Цей момент став переломним. Не прислухатися до цього знаку Всесвіту було неможливо. Коли в кабінеті голови суду швидка допомога, що приїхала, відкачувала мене уколом, я точно зрозуміла, що більше не хочу займатися юриспруденцією! Мені вдалося зробити свій квантовий стрибок із життя, в якому було мало задоволення та щастя, до нової кращої версії себе.
Зараз, після 13 років, напередодні свого 43-річчя, я можу зі 100% впевненістю сказати, що я знайшла справу свого життя, своє призначення, яке допомагає мені відчувати гармонію кожного дня, отримувати задоволення від своєї роботи і від себе в ній. Прекрасним бонусом до всього цього я вважаю той факт, що моя улюблена справа художника приносить мені стабільний дохід, який у десятки разів перевищує зарплату банківського юриста. Моя улюблена професія принесла мені ще багато приємностей та подарунків, які неминуче трапляються, коли людина знаходить своє призначення.
У яких техніках працюєте? Що найбільше подобається малювати? Скільки картин вже є у творчому доробку?
Я працюю в різних техніках та стилях. Починала з олійного живопису і саме його вивчала професійно в Харківській державній академії дизайну та мистецтв. І саме цій техніці навчаю інших у себе в студії в Житомирі вже понад 8 років.
Зараз все більше працюю з акрилом та змішаними авторськими техніками. У 2022-2023 роках створила свій онлайн курс з навчання малюванню акрилом "АртБудильник", який у 2023 році пройшли близько 400 українців по всьому світу.
Понад усе я люблю малювати в стилі примітивізму або наївного мистецтва, бо це реальна можливість відчути себе щасливою дитиною та творити щось для душі. Але відомою у світі мене, мабуть, зробили мої портрети видатних особистостей в стилі поп-арт, серед яких: Фріда Кало, Дональд Трамп, Софі Лорен, Жан-Мішель Баскія та інші. Нині в приватних колекціях в США, Канаді та різних країнах Європи та України знаходяться понад 500 моїх картин.
Що надихає?
Надихає можливість змінювати цей світ, бачити результати своєї творчості, відчувати магію, коли з білого аркуша завдяки моїй ідеї та рукам народжується картина, як частина моєї душі та світосприйняття. Надихає те, що мої роботи подобаються, та те, що колекціонери купують їх, щоб прикрасити свій світ. Людині важливо залишити по собі слід, а у художника ці сліди написані фарбами на полотні.
Як рідні ставляться до вашої творчості?
Рідні всіляко підтримують мою творчість та допомагають втілювати ідеї. Коли мама працює, ніхто навіть в майстерню не зайде, щоб не злякати музу. Ще на початку мого перевтілення в художника найбільшу підтримку мені надавав чоловік. Думаю, саме завдяки його вірі і підтримці я не побоялася все докорінно змінити в своєму професійному житті. Колись батьки, можливо, не розуміли, але зараз вже пишаються моїми здобутками, тому можна сказати, що я — щаслива художниця з 100% підтримкою Всесвіту.
Де вже виставляли свої роботи?
Я брала участь у всеукраїнських виставках в Будинку художника в Києві, мала багато персональних виставок у Житомирі. У 2022 році експонувала роботи на персональній виставці "Fridom" в Португалії, оскільки вже 2 роки співпрацюю з європейською галереєю Roots art gallery та маю можливість донести українську тему до європейського глядача. "Fridom" — це поєднання двох слів: Frida (Frida Kahlo) та freedom (вільний), бо на виставці головною картиною був портрет Фріди, одягненої в українську вишиванку.
Сьогодення диктує свої тенденції, тому найбільше мої роботи продаються на онлайн майданчиках.
Як вважаєте, у чому полягає проблема відсутності бажання у людей заглиблюватись в культуру, мистецтво? Що стає перепоною в розумінні митців?
Культура та мистецтво завжди були і будуть важливими чинниками самосвідомості українського народу. Нам є ким і чим пишатися, адже ми маємо неймовірних митців, які змінювали і змінюють усталені рамки в світі мистецтва.
Мова, одяг, їжа, музика, мистецтво, культура українців були і є набагато глибшими та на вищому рівні, ніж їх намагалися висвітлити росіяни. На мій погляд, проблема відсутності бажання заглиблюватися в культуру та мистецтво полягає в тому, що за всіх історичних часів високі зразки культури давалися українцям ціною життя, бо за них карали, за них розстрілювали. Згадаємо тут інноваційного актора та режисера Леся Курбаса, драматурга та журналіста Миколу Куліша, поета Миколу Зерова. А неймовірні скульптури Олександра Архипенка, ім'я якого замовчувалося радянською владою пів століття! А картини його одногрупниці Олександри Екстер, яку називали амазонкою авангарду! А чи багато українців чули про українського художника, маляра-монументаліста, засновника самобутньої школи українського мистецтва "бойчукізм", лідера групи "бойчукістів", члена Наукового товариства імені Шевченка (1912) і Українського наукового товариства (1917) Михайла Бойчука? Адже він був одним із засновників монументального мистецтва України XX століття та є представником Розстріляного відродження. А чи знаємо ми про українців, які були творцями нових художніх стилів? Про Олександра Богомазова — засновника течії кубофутуризму, якого називали "українським Пікассо".
На своєму онлайн курсі "АртБудильник" я навчаю слухачів історії мистецтв, зокрема, історії українського мистецтва. Ми маємо знати про свою культуру багато. Маємо вивчати її, досліджувати. Знання і збереження нашої спадщини наштовхуватимуть нас на нові ідеї, цікаві трансформації, переосмислення і на створення нових шедеврів. Ми маємо творити те, що співзвучне нашому часу, спираючись на те, що було раніше. Бо, на мій погляд, культура — це живий організм, який має розвиватись і змінюватися.
Що змінилося у вашій творчості під час війни?
Для мене вкрай важливою стала саме українська складова мого мистецтва та навчання моїх учнів історії українського мистецтва. За цей час я створила низку робіт на українську тематику, бо на мій погляд, це найвагоміше, що може зробити художник зі свого боку, окрім донатів на ЗСУ, щоб сприяти переможному духу України та донесенню цієї теми всьому світові.
Як і всі українці, я постійно беру участь у благодійних акціях, щоб допомогти нашим воїнам наблизити перемогу України.
Деякі люди, особливо творчі, доволі забобонні. Можливо, Ви теж маєте якийсь особистий обряд, без якого не починаєте творити? Або, можливо, є свої певні прикмети, які варто наслідувати? Якщо так, поділіться, будь ласка.
Насправді, я з тих людей, хто перетворює прикмети собі на користь. Моя парадигма дуже проста: здіснюється те, у що ти віриш. Тому я дуже вірю, що коли чорний кіт переходить мені дорогу, то це до несподіваного "приходу" грошей, наприклад, до замовлення. У мене також завжди працює прикмета, що коли ліва рука свербить, то це до грошей і до замовлень картин. Або ще одна гарна прикмета: коли знаходжу на вулиці монетку, то обов'язково піднімаю її і проговорюю віршик з мультфільму: "Хто монетку підбере, того весь день удача жде", і обов'язково в цей день зі мною відбувається якась приємна подія.
Чи маєте кредо, яким керуєтесь протягом життя?
Так, маю. Одне кредо я почерпнула від майстра спорту і кругосвітнього мандрівника Голтіса. Воно звучить так: "У кого є воля, у того є і доля!". Тому я дуже люблю працювати, ставити цілі і досягати їх. Люблю бігати на довгі дистанції. Займаюся бігом вже понад 4 роки. Усе це допомагає мені виховувати в собі волю, і я вірю, що це допомагає мені і здобувати бажаних результатів.
Ще одне кредо стало визначальним для мене після вивчення "Трансерфінгу реальності" Вадима Зеланда. Воно стало для мене мантрою та афермацією, яку я повторюю щодня вранці та в будь-якій складній чи неприємній ситуації: "Мій світ піклується про мене!". Це вчить мене довіряти Всесвіту в ситуаціях, коли я не можу щось проконтролювати чи змінити, це вчить мене приймати все таким, яким воно є, і вміти знаходити в будь-якій проблемі якусь користь.
Яким був 2023 рік у плані творчості?
Як і завжди, я дуже багато працювала. Щоправда, працювала далеко від рідного міста, бо переїхала з дітьми на північ Іспанії. Але створення мого онлайн курсу допомогло мені навчити малюванню та передати потяг до прекрасного набагато більшій кількості українців, оскільки онлайн освіта має набагато ширший діапазон можливостей. Тому я вважаю минулий рік доволі продуктивним.
Над чим зараз працюєте?
Зараз я допрацьовую другий онлайн курс з навчання малюванню акриловими фарбами "АртБудильник 2.0". В рамках цього курсу мої учні навчаться малювати портрети жінок, а два модулі присвячені українській стилістиці. Там ми малюватимемо портрет з вишивкою та портрет Лесі Українки в поєднанні сучасного стилю і фольку з елементами петриківського розпису. Робота над курсом займає весь мій час, але я ще встигаю писати нові роботи та продовжую співпрацювати з європейською галереєю за контрактом.
Що у планах?
Як і всі ми, з вірою чекаю перемоги України. Але не просто чекаю. Хочу спробувати свої сили на іспанському мистецькому ринку та влаштувати персональну художню виставку, аби поширювати українське мистецтво по всьому світу.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
