22-річний Максим на позивний "Лапа" зараз проходить навчання у полку "Сафарі" об'єднаної штурмової бригади "Лють" Національної поліції України. У мирному житті Максим був будівельником. В "Лють", каже, пішов, аби захистити власний дім і свою родину та здобути для них і для себе мирне життя. "Ми перетворюємо свою лють на зброю", — говорить чоловік.
З початком повномасштабної війни Максим чергував на блокпостах. Згодом, розповідає, побачив рекламу "Люті", де вже служив його товариш, який і запропонував долучитися до бригади.
Родина Максима його рішення спочатку не підтримала.
"Батько пішов воювати в перші місяці війни, тому мама довгий час плакала, коли я сказав, що йду в "Лють". Батько теж був проти. Але я їх переконав. Адже саме моя родина найбільше мене і мотивує. У нас у кожного з хлопців кого не запитаєте, що для них головне, почуєте у відповідь — сім'я. Хочемо, щоб вони жили у вільній країні. Я, як і всі, мрію, щоб скоріше закінчилася війна, і ми стали жити так, як жили. Наперед не загадую, але, можливо, у майбутньому продовжу службу в поліції, бо мені це, в принципі, подобається", — говорить Максим.
Свій позивний Максим отримав першого ж дня, коли прибув до полку. За його словами, навіть вибирати не довелося — позивний сам знайшовся.
"Коли прийшов, то приніс із собою шеврон у вигляді лапи — він у мене на касці позаду. Я йшов, а мені всі вслід казали: о, лапа; лапа. Так воно і причепилося", — говорить Максим.
У мирному житті чоловік встиг попрацювати будівельником.
"Особисто я збудував три будинки — не так багато, але збудував, — розповідає Максим. — Але, якщо чесно, зараз я почуваюся комфортніше, тому що відчуваю, що я тут потрібен. У нас тут є молоді люди — такі, як я, і є старші — ті, кому за 50 років. Попри це, ми всі дружні, як один. Немає такого, що, мовляв, я — поліцейський, я служив, а ти — ніхто і так далі. Всі рівні".
Зараз Максим проходить бойове злагодження і тактичні спеціальні тренування в умовах, наближених до бойових дій. Каже, що готовий до труднощів і розуміє, що чекає його на бойових позиціях.
"Морально я був готовий до цього ще коли сюди йшов, а от фізично — побачимо. Найважчою була саме фізична підготовка: біг і так далі. Бігаємо дуже багато, навантаження великі. А так — я сам мисливець, люблю постріляти, тому стрільба мені дається непогано. Я сюди прийшов, щоб чогось навчитися. Це вдається непогано. Думаю, буду максимально готовий. Друг мені каже, що там дуже тяжко. А я відповідаю: я поїду та й побачу", — говорить Максим.
Зі слів заступника командира батальйону полку "Сафарі" бригади "Лють" Андрія Лесіна, всі, хто проходить зараз навчання в бригаді — і чоловіки, і жінки — всі вмотивовані.
"Вони хочуть захищати нашу країну, а найголовніше — нищити ворога. В особі Максима можна побачити усіх цих хлопців, для яких найбільшою мотивацією є захист нашої країни", — говорить Андрій Лесін.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
