З 18 по 20 серпня у Житомирі проходитиме IV відкритий міський футбольний турнір пам'яті полеглого морського піхотинця з Житомира Дмитра Рудя, який у 20-річному віці загинув на Донеччині під час обстрілу.
Рішення про проведення турніру погодили на засіданні виконкому Житомирської міської ради 16 серпня.
За словами очільниці управління сім'ї, молоді та спорту Ірини Ковальчук, цьогоріч попередню згоду на участь у турнірі, започатковуваному у 2019 році, дали вісім команд.
"Упродовж трьох днів на "Спартак Арені" змагатимуться наступні команди: "Шахтар" з Донецька, "Буковина" з Чернівців, "Металіст 1925" з Харкова, "Рух" зі Львова, "Колос" з Ковалівки, Фаховий олімпійський коледж імені Піддубного та "Оболонь" з Києва і також наша команда з СДЮСШОР з футболу "Полісся", – розповіла Ірина Ковальчук.
Під час розгляду питання на виконкомі Житомирський міський голова Сергій Сухомлин сказав, що цим турніром цікавляться і дитячі клуби з Європи.
"Це вже четвертий турнір, який ми проводимо. До цього турніру був великий інтерес з боку європейських дитячих клубів – із тієї ж італійської "Роми", свого часу до нас приїздала команда з Кутаїсі. Але зараз у нас в країні війна і, зрозуміло, що вони не можуть відправляти дітей в країну, у якій йде війна. Але цей турнір є окрасою дитячого футболу і всі гранди Прем'єр-ліги беруть участь у цьому турнірі", – каже міський голова.
Під час оголошення повітряної тривоги змагання припинятимуться. Зі слів Ірини Ковальчук учасники турніру, а також глядачі, яким дозволять прийти на турнір, зможуть спуститися у два укриття. Також змагання транслюватимуться в режимі онлайн.
Раніше Суспільне повідомляло, що офіційно футбольний турнір пам'яті загиблого 20-річного морського піхотинця з Житомира Дмитра Рудя стартував у 2019 році. До того у червні 2018 року друзі Дмитра в пам'ять про нього провели турнір з дворового футболу. У 2022 році, коли Росія почала повномасштабну війну проти України, турнір не проводили.
Що відомо про загиблого морпіха Дмитра Рудя з Житомира
Дмитро Сергійович Рудь народився 23 січня 1998 року у Житомирі. Із трирічного віку після втрати обох батьків Дмитра та його сестру-двійнятко Анастасію виховували бабуся та дідусь.
У 2015 році Дмитро закінчив житомирську спеціалізовану школу № 20. Футбол та малювання були одними з основних його захоплень. Картини Дмитра, який вчився малюванню у гуртку, виставляли на виставках у недільній школі при Свято-Михайлівському соборі, яку Дмитро відвідував 11 років.
У 2016 році 18-річний Дмитро добровольцем пішов на фронт. Служив стрільцем-санітаром 503-го окремого батальйону 36 окремої бригади Морської піхоти.
"Дмитро вчився у автодорожньому коледжі, але як тільки йому виповнилося 18 років, він покинув навчання і пішов воювати", – розповідав в інтерв'ю Суспільному восени 2021 року дідусь полеглого воїна Дмитро Рудь-старший, на честь якого і назвали онука.
За розповідями бабусі Дмитра Людмили, онук змалку мріяв про кар'єру військового і ще в школі швидше від усіх збирав та розбирав автомат.
"На фронт Діма пішов за покликом душі. Я не хотіла, щоб він йшов. Якось я приїхала в Маріуполь, і там були написані такі слова: "Тобі, Україно, подих мій перший і подих останній тобі". Це про мого Діму", – каже Людмила Рудь.
У серпні 2022 року Житомирський об'єданий міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (ОМТЦК та СП) на своїй сторінці у мережі Facebook написав про те, як Дмитро рятував своїх побратимів.
"У Дмитра була можливість навчатися у Львівській військовій академії, але він відмовився, бо поспішав на передову до побратимів, бо, як він вважав, саме там він потрібен. А там було справжнє пекло – горіло поле, підпалене сепаратистами, але хлопець не злякався, а першим кинувся його гасити, рятуючи бійців. Вогнем обпечені руки, ноги, все тіло, та він відмовився від госпіталізації, щоб бути поруч з друзями до кінця", — написала пресслужба ОМТЦК та СП.
Загинув Дмитро 16 травня 2018 року поблизу Талаківки на Донеччині під час обстрілу позицій ЗСУ з боку незаконних збройних формувань так званих "ДНР" та "ЛНР". Поховали воїна 18 травня 2018 року на Смолянському кладовищі Житомира.
У перші роковини смерті побратим Дмитра Рудя старший матрос Павло Курченко розповідав, що Дмитро загинув, виконуючи бойове завдання — він поспішав на допомогу побратимам і потрапив під гранатометний обстріл.
"Ми познайомилися у 2017 році під час першої ротації. Під час другої ротації у 2018 році почали спілкуватися ближче та жили в одному бліндажі. Я тоді був командиром позиції. У той день (16 травня — ред.) почався обстріл, який посилювався. Поступила команда адекватно відповісти. Коли Дмитро висунувся вперед допомагати зміні, яка несла військову службу на позиціях, він потрапив під ручну протитанкову гранату. Дмитро був дуже висококваліфікованим військовим. Він пройшов курси снайперів, постійно самовдосконалювався, цікавився військовою справою, розбирався в тактиці та у всіх видах озброєння, які є у нас. Як людина, він був дуже сміливим та гарним товаришем, він завжди рвався до бою та був готовий підставити нам своє плече, у будь який складний момент", — сказав Павло Курченко.
Указом Президента України № 189/2018 від 27 червня 2018 року Дмитро Рудь був нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно). Восени 2018 року командувач Морської піхоти України генерал-майор Содоль Юрій вручив орден бабусі Героя.
У січні 2019 року на фасаді житомирської загальноосвітньої школи №20, де вчився Дмитро Рудь, йому та ще одному полеглому воїну 25-річному Валентину Ковальському встановили меморіальні дошки.
А напередодні третіх роковин з дня загибелі Дмитра його сестрі Анастасії Житомирський міський голова Сергій Сухомлин вручив ключі від квартири.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
