Подружжя Колесників з селища Городниця Звягельського району подарувало краєзнавчому музею рідкісну знахідку – ритуальну посудину з темної глини. Про це краєзнавчий музей міста Звягеля повідомив на своїй сторінці у мережі Facebook.
"Колишні вчителі Городницької школи привезли посудину до Звягеля ще у липні, але нам потрібно було проконсультуватися у фахівців перед тим, як оприлюднити сенсацію", – повідомляють музейники.
Предмет знайшли у травні 2023 року у воді біля берега річки Случ між селами Лучиця Звягельського району та Устя Корецького району Рівненської області, у так званому урочищі Бендер.
Житель селища Городниця Микита Шнайдер приніс знахідку своїй вчительці Галині Миколаївні, оскільки подружжя Колесників – відомі краєзнавці, які видали книгу та цикл краєзнавчих брошур.
"На думку вчителя історії Володимира Петровича, посудину можна віднести до Зарубинецької культури. Втім, як з'ясувалося, вона давніша", – повідомляють у музеї.
За попередньою оцінкою керівника Житомирської археологічної експедиції Андрія Петраускаса (Інститут археології НАН України), ця ритуальна посудина характерна для бронзової доби. Її батьківщина, найімовірніше, одна з балканських країн.

Як могла така річ опинитися під Городницею, і чи могла бути ритуальна посудина привозною? Один із варіантів її появи у Случі, що знаходиться в басейні річки Прип'ять, може бути таким:
"У XIII столітті до нашої ери культура курганних могил змінюється культурою полів поховальних урн та охоплює перехідний період від бронзи до залізного віку. Дослідники вважають, що поява культури полів поховальних урн збігається в часі з процесами формування італійських, германських, іллірійських, кельтських етносів. Кельти археологічні – це латенська культура, яка зароджується на рубежі VІ – V століть до нашої ери. Місцем виникнення вважається пункт Ла-Тен у Швейцарії, де виявили першу знахідку.
Риси латенської культури, зокрема її південно-східний, балканський варіант, виразно простежуються в зарубинецькій культурі, яка була поширена на території України в останні століття до нашої ери. Вплив кельтських традицій проявився насамперед у поховальному обряді та ремісничому виробництві зарубинецької культури. Так, за даними останніх досліджень, близько половини ознак зарубинецького поховального обряду має латенське походження. Про неабиякий вплив духовної культури та релігії кельтів свідчать зарубинецькі поховання окремих людських черепів. У кельтів носії зарубинецької культури запозичили технології металообробки, деякі прийоми та способи гончарного виробництва, типи озброєння, знарядь праці та прикрас", – повідомляють у краєзнавчому музеї Звягеля.
За своїм походженням в Україні була змішана кельто-фракійська культура, що проіснувала на Закарпатті близько 200 років і сприяла поширенню досягнень тогочасних мешканців Західної Європи в східному напрямку. Легенди пов'язують бойків з кельтським "бої".
У Вікіпедії йдеться: "Досить ймовірним є кельтське походження поодинокого кремаційного поховання біля гирла річки Прип'ять у селі Залісся. Перепалені кістки у супроводі кельтської фібули ранньолатенської схеми містилися у ліпному горщику сірого кольору, форма якого наслідувала гончарну кельтську кераміку".
Музейники інформують, що на Житомирщині є низка географічних назв, значення яких філологи пояснили кельтською мовою. Професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка і завідувач першого у світі Лінгвістичного навчального музею Костянтин Тищенко дослідив, що основа слова "радр" означає в кельтській мові "поріг", "каскад". Звідси – річка порожиста, каскадна.
"Щодо порогів на поліських річках, то виходи каменю і перекати-пороги є в тому місці, де річка Радоробль, що в Олевському районі, впадає до Уборті. Отже, Радоробль названий так кельтами", – повідомляють у музеї.
На витоках річок України знайдено понад дві сотні назв кельтського походження на зразок "Требухів", "Теребежі", "Синяк", що означає непридатний до вживання.
"А я вам нагадаю, що кельтські боги таки схожі на грецьких і що вони їх таки “почитали в храмах”. Тобто, їхня присутність на сучасних українських землях відома від середини І тисячоліття до нашої ери і до початку нашої ери", – писав професор Костянтин Тищенко.
"Якщо припустити присутність кельтів на території сучасної Житомирщини, то городницька знахідка може бути виготовлена у п'ятому столітті до нашої ери", – повідомляють у краєзнавчому музеї Звягеля.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах: