Прифронтове село Успенівка Пологівського району розташоване на перетині трьох областей — Запорізької, Донецької та Дніпропетровської. Його чи не щодня атакують росіяни: хаотично завдають ударів по будинках. Та попри постійні звуки вибухів і руйнування, у населеному пункті залишається понад 400 людей: вони садять городи, займаються буденними справами та будують плани на майбутнє.
Село Успенівка має 200-річну історію, розповідає місцевий житель Василь Козярин:
"Успенівка – це Усепенівка. Між двома усипальницями село заснувалось. Тут же була битва козаків і татар. І поховано 800 татар та 500 козаків".
Нині доїхати до Успенівки, яке лише за 13 кілометрів від лінії фронту, нелегко. Аби не опинитися відрізаними від цивілізації, торік місцеві жителі власними силами проклали відносно безпечну дорогу:
"Ми її назвали "Дорога життя", – каже староста округу Олександр Репетун.
Вулиці в Успенівці майже порожні. Раніше в селі проживало до 1200 людей, нині ж залишається понад 400. Одні домогосподарства покинуті до війни, інші – зруйновані обстрілами РФ, розповідає Олександр Репетун:
"Була заправка, була школа, дитячий садочок, які у свій час потерпіли дуже від обстрілів ворожих. Незмінний залишився Богдан Хмельницький, який показує нам на схід. І звідки може бути небезпека".
Через обстріли РФ зазнав руйнувань будинок родини Жилінських. Зокрема, в підлозі одній із кімнат залишається уламок від боєприпасу:
"Це наче, як казали нам, "Ураган". У нас двічі приліт був: на мій день народження та на день народження чоловіка. Перший раз касетними оббило, а другий раз оцей снаряд прилетів".
Попри постійні обстріли, родина Жилінських виїжджати не збирається: вже засіяли та обробили город. Допомогли їм кінь Ластівка та старовинна сівалка, яку придбали понад 20 років тому:
"Головне, що вона виготовлена в Гуляйполі. 1900 рік. Тобто вона дореволюційна. Нам потрібна була сівалка, чоловік поїхав, подивився та купив. Це кінна сівалка. Засипаємо та сіємо", – розповідає Лідія Жилінська.
Та нині ж, каже Лідія, й самі живуть ніби у минулому: без електрики, води, газу та налагодженої логістики:
"Сили дає рідна земля, на якій ми родились і знадобились, як кажуть."
96-річна Ганна Жовніренко усе своє життя мешкає в Успенівці. Пам’ятає, як виживало село під час Другої світової війні, як потім будували колгосп “Україна”, як він розвивався та як там люди працювали:
"Усіх долучали: мати робила, батько робив, дядьки, тітки робили – усі робили".
Вже четвертий рік село Успенівка має статус прифронтового, та попри це продовжує жити.
Підписуйтеся, дивіться та читайте головні новини Запорізької області на наших платформах:
Telegram | Instagram | Viber | WhatsApp | Facebook | Youtube
