Запоріжець Володимир Ходяк — військовослужбовець 110-ї бригади ТрО, який у вересні 2023 року пораненим потрапив у російський полон. За весь цей час бійця утримували в двох колоніях РФ. Чоловіка допитували, били струмом та змушували бігати по коридору із заплющеними очима. 5 лютого 2025 року Володимир повернувся в Україну під час обміну військовополонених. На нього чекали дружина та син.
Що за півтора року полону довелося пережити — військовий розповів кореспондентам Суспільного.
Володимир Ходяк потрапив у полон на Гуляйпільському напрямку, під час чергового штурму окупантів. Чоловік згадує, того дня уламком снаряда дістав важке поранення руки, втім допомогу від окупантів отримав лише за два тижні:
"Він мені залетів під плече і переламав кістку, перерізав нервові кінцівки, сухожилля та артерію. Коли взяли в полон, то в госпіталі там так оперували і поставили цей апарат зовнішньої фіксації. Потім тільки раз на тиждень дезинфікували рану, і все".
Надалі в російських колоніях жодного лікування Володимир не отримував. Натомість знущання наглядачів, тільки погіршували його здоров’я.
"Електрошокерами, напругою, як вони кажуть “підбадьорювали”. Нас виганяли з камери на перевірку, на помивку у баню. Це раз на тиждень. В нас там бувало таке, що ми ходили по коридору у “позі ластівки”, це так називається. Це коли ти загнутий, у тебе руки ззаду і ти, ну, як схожий на на цю ластівку. Там не ходиш, там бігаєш постійно".
Тиснули окупанти й психологічно, згадує Володимир. Зокрема, забороняли бранцям спілкуватись.
"Коли вже був відбій, ми лягали, накривалися з головою і перешептувалися. В основному про дім, про своїх рідних розповідали, як ми там, ну, як до до цього жили, як ми хочемо жити, ну, якби, як би нам хотілося, ну, отак от. Кожного дня у нас була одна мета — це скоріше б повернутися додому".
За час перебування у полоні Володимир схуд на 30 кілограмів. Харчування було тричі на день, втім без солі, цукру та м’яса. Чоловік каже: рятувались хлібом.
"Нам хліб давали, і ми його їли до останньої крихти. Щоб хоч якось насититись. М'яса ніколи не було. Кашки насипали мало і вона ж безкусна, а просто на воді зварена".
Під час допитів постійно ставили однакові запитання й розповідали, що Запоріжжя вже під російським прапором, тож пропонували залишитись на території РФ.
"Запитували де воював, як потрапив у полон. Ну хоча вони це знають, але витягують, одне питання крутять по 10 разів тільки по-різному, думають, що спіймають на брехні. Вони ж агітують, щоб там залишитись, в Росії. Мені там золоті гори обіцяли, що і квартира буде, і ми вашу сім'ю, ваших рідних вивеземо, все буде нормально".
Коли ж п'ятого лютого чоловіка повезли на обмін, Володимир довго не міг повірити, що це правда. Втім, каже, ніколи не забуде емоцій, які відчув перетнувши кордон.
"Повдягали на себе прапори. І коли ми тільки перетнули кордон, ми гімн заспівали, і просто сльози котились в нас. Хлопці цілували землю нашу, на колінах стояли".
Родину Володимир побачив за декілька тижнів після повернення. Зізнається, довго не міг заспокоїти дружину, яка плакала від щастя. Нині чоловік не може рухати рукою. Та проходить реабілітацію. Каже: операцію робити вже пізно, втім можна частково відновити роботу кінцівки за допомогою реабілітації.
В майбутньому в планах Володимира подальше відновлення та повернення до звичного, цивільного життя. А також разом із дружиною та сином відправитися в навколосвітню подорож.
Підписуйтеся, дивіться та читайте головні новини Запорізької області на наших платформах:
Telegram | Instagram | Viber | WhatsApp | Facebook | Youtube
