Житель Запоріжжя Євген Прокопенко — військовослужбовець 61-ї окремої механізованої бригади, який зник безвісти виконуючи бойове завдання в Курській області. Проте його дружина Наталя досі вірить, що чоловік живий, і продовжує його пошуки.
Своєю історією Наталя поділилася з кореспондентами Суспільного.
Наталя Прокопенко — дружина безвісти зниклого військовослужбовця 61-ї окремої механізованої бригади, розповідає: до повномасштабного вторгнення її чоловік Євген працював на заводі у Запоріжжі. Разом із дружиною виховував двох доньок.
"Він ніколи не служив, але війна вривається до кожного в дім. Не питає, можна чи ні. Він мені сказав: "Кохана, прийшов мій час. Хлопці сидять по два роки в окопах". Я його підтримала, сказала: "Ну що коханий, це твій вибір. Ти будеш опановувати нову професію".
Навесні 2024 року чоловіка мобілізували і після навчання відправили у Курську область — розповідає Наталя.
"З липня він був зарахований до військової частини Сумської області. Далі Суджа. Він мені нічого не казав. Він скинув фото, пише: “дивимось пам'ятки”. Лише трохи натякнув, скинув відео, яке 61 бригада в ютубі викладали, Суджа".
П'ятого жовтня 2024 року Євген востаннє вийшов на зв'язок та відтоді від нього жодної звістки, каже Наталя:
"Розмова така, дуже швидка. Він мені сказав: “кохана, все буде ок”. І я йому казала: “ти мені обіцяв, що ми з тобою проживемо до глибокої старості”.
Торік 24 жовтня Наталі повідомили, що Євген зник безвісти.
"Дзвінок. Мама відповідає на домофон, там питають: “Наталя Вікторівна, вдома?” Тут я розумію хто і для чого йде, не знаю чому, я розумію. Відкрила двері. Це був візит з ТЦК. Я питаю: “Що, погані новини?”, а він каже: “Ні, є надія”.
В перші дні після зникнення чоловіка Наталя продовжувала писати йому у месенджері, зізнається, це було для неї підтримкою:
"Коли мені буває важко, боляче, я кажу: "Жєнєчка, допоможи мені" і ця підтримка є. Я йому писала у вотсапі. Писала як день пройшов, як я, які в мене переживання, який у мене настрій. Якщо я буду сидіти та плакати, це зламає всіх".
Нині Наталя займається пошуком свого коханого. Розповідає: чи не щодня переглядає телеграм канали зниклих безвісти, вдивляючись в обличчя незнайомців, шукає серед них рідні риси.
"Я їх переглядаю, вдивляюсь в очі, вдивляюсь в обличчя. Шукаю. Може щось побачу, знайду. Але поки нічого не бачу. У мене був телефон координаційного штабу цієї бригади. Я теж туди телефонувала, питала: “Де мій чоловік, дайте мені відповідь, будь ласка”. Мені відповідали, що йде розслідування".
Водночас жінка бореться за виплати, на які мають право її діти. Каже: для цього зверталася до Міноборони та Пенсійного фонду.
"Чому я, як дружина безвісти зниклого чоловіка, який виконував бойове завдання, який зник в Курській області не отримую заробітну плату”. Мені сказали: “Держава не буде кошти виплачувати просто так”.
Жінка зізнається: не опускати руки допомагає підтримка дітей.
"Я пишаюсь тим що я його дружина, що у моїх дітей такий батько. В серці він живе. У кожній посмішці моїх дітей я бачу чоловіка. Донька, Юлічка, каже: "Мама, батько обіцяв що ми з ним обов'язково сходимо на рибалку".
Підписуйтеся, дивіться та читайте головні новини Запорізької області на наших платформах:
Telegram | Instagram | Viber | WhatsApp | Facebook | Youtube
