Медикиня 54-ї окремої механізованої бригади на позивний "Танчик" долучилась до війська у жовтні 2024 року. У цивільному житті вона працювала в реанімації дитячої лікарні у Запоріжжі. Жінка залишила одинадцятирічного сина з бабусею та пішла на фронт вслід за чоловіком. Нині подружжя разом рятує побратимів на Донецькому напрямку.
Свою історію медикиня розповіла кореспондентам Суспільного.
Тетяна на позивний “Танчик” — медикиня 54-ї окремої механізованої бригади, яка 23 роки пропрацювала старшою медичною сестрою реанімаційного відділення запорізької дитячої лікарні. Жінка розповідає, пішла на фронт вслід за чоловіком, який служить від початку повномасштабного вторгнення:
"Спочатку я їздила, дивилась, що він робить. Так коли жінка залишається надовго сама і на неї все звалюється... Війна так і не закінчується і я вирішила, чому б не змінити місце професії з цивільної лікарні на військову".
Торік у жовтні Тетяна долучилась до війська, попри те, що чоловік довго відмовляв:
"Я з ним сіла колись, кажу: “Слухай, ну скільки можна? Я тут одна, наче і син вже дорослий. І дочка вже не тут, в Канаді. Давай щось думати”. Він: “Ні, ні. В жодному разі. Я ніколи собі не пробачу, якщо з тобою щось станеться”. Я його поставила перед фактом: “Якщо ні, я піду в 93-тю”. Він каже: “Все, все домовились”.
У Тетяни з чоловіком двоє дітей — 20-річна донька та 11-річний син. Жінка каже: на те, що вона вирішила долучитися до лав ЗСУ діти відреагували спокійно:
"Старша вона доросла, тому вона бачила, що я їздила до чоловіка і бачила, що я поступово переналаштовувала себе, тобто для неї це не було сюрпризом. А малий, ми з ним приїжджали сюди у відпустці, він бачив це місто, бачив, що тут зовсім не так, ховались тут разом з ними і від ракет. Він тут знайшов собі друзів, і я його готувала, щоб поступово".
За словами Тетяни, на війні багато чого доводиться бачити, з чим не зіштовхуєшся у цивільному житті:
"Я не бачила ніколи в своєму житті ампутації кінцівок, а тут ти бачиш кожен день. Не було осколків, які могли потрапити зі спини, оминаючи легені і потрапити в серце".
Нині медикиня разом із чоловіком рятує побратимів на передовій. Каже, попри те, що вже бачила дитячі смерті, першого загиблого військового не забуде ніколи.
"Хлопці повідомили, що буде евак, вони самі його привезли. Це був скид газами. “Готуйтесь, він дуже тяжкий”. Вони його грузили, а в нього вже була агонія. Не могли йому допомогти. Ми його заносили, в нього була біологічна смерть. Ну, і ти розумієш, що ця людина померла. 15 чи 40 хвилин тому вона ще була жива. І через це треба пройти...".
“Танчик” зізнається, і сама тут постійно ризикує життям, втім, що долучилася до війська жодного разу не пожалкувала.
"Тут ти ніколи не знаєш, що на тебе чекає. Нас часто КАБами обкидують, ми ховаємось в бомбосховище. В нас є ротація. Сьогодні ти їдеш на стабілізаційний пункт, через тиждень ти їдеш на евак, там зовсім інше. Через два тижні ти їдеш на медроту — це просто, як в лікарні Тобто ти не нудьгуєш".
За словами Тетяни, головне завдання зараз — рятувати побратимів та що робитимуть після війни, разом із чоловіком вже вирішили.
"Хочемо побудувати будинок свій. І вийти на пенсію та мандрувати по країнах. Дуже хочеться побачити світ. Тому чекаємо, коли війна закінчиться. І я думаю все буде добре".
Підписуйтеся, дивіться та читайте головні новини Запорізької області на наших платформах:
Telegram | Instagram | Viber | WhatsApp | Facebook | Youtube
