Перейти до основного змісту
"Мене били більше по голові, а коли чоловіка випустили, він чорний був": історія переселенки-волонтера з Енергодара

"Мене били більше по голові, а коли чоловіка випустили, він чорний був": історія переселенки-волонтера з Енергодара

Ексклюзивно

Тетяна Федорова – переселенка з тимчасово захопленого Енергодара Запорізької області. Разом з чоловіком працювала на ЗАЕС і була волонтеркою. Коли почалася повномасштабна війна, син Тетяни одразу вступив до Сил оборони України та пішов воювати. Про це дізналися окупанти та двічі приходили додому з обшуками. Під час останнього її та чоловіка забрали до в'язниці, де катували, морально знущалися та змушували записати пропагандистське відео. Коли ж їх відпустили, вони одразу виїхали. Нині Тетяна налагоджує життя в Запоріжжі та відкрила власну справу – шиє одяг для собак.

Свою історію Тетяна Федорова розповіла кореспондентам Суспільного.

Тетяна Федорова працювала на ЗАЕС інженером. Коли почалася повномасштабна війна, її син одразу пішов воювати, а вона, з міркувань безпеки, перейшла на дистанційний режим роботи:

"Чоловік мав змогу ходити, бо ми з ним у цивільному шлюбі. У нього з сином різні прізвища, а я ж рідна мати, то керівництво дозволило таким людям, у кого є військові в родині, бути вдома. Вони берегли нас від окупантів".

Тетяна каже, що атомників залякували та змушували підкорятися окупантам. Тих, хто чинив спротив, вбивали:

"Всі атомники – герої. Вони ходили на роботу під дулами автоматів. Російським військовим не можна було щось казати. У нас був інструктаж, як діяти, що ми маємо все виконувати, нічого проти не казати. Усі розуміли, яка це відповідальність, який це об'єкт. Були випадки, коли хлопці відмовлялися підкорятися, і їх просто розстрілювали на станції. У нас водолаз був, він не підкорювався, і його просто розстріляли, бо він сказав: “Ні, я не буду цього робити для вас”.
"Мене били більше по голові, а коли чоловіка випустили, він чорний був": історія переселенки-волонтера з Енергодара
Енергодар, 2 березня. Люди вийшли, щоб протистояти колоні російської техніки. Telegram/Дмитро

Спочатку Тетяна з чоловіком з міста не виїжджали, навіть не хотіли про це думати, бо вірили в краще:

"Коли все місто шепоче, що ось-ось будуть звільняти, що вже йдуть на Енергодар, треба почекати, потерпіти, і ти чекаєш...Ви знаєте, це я таку дурню зробила, що не виїжджала одразу. Тоді я вважала, що сиджу вдома, я нікуди не виходжу, то хто про мене дізнається. Я і не думала ніколи, що хтось може зрадити. І ось ці марні надії…."

4 жовтня 2022 року росіяни затримали на роботі чоловіка Тетяни, тоді ж вперше вони прийшли з обшуком. Жінка каже: окупанти знали про її волонтерську діяльність і про сина, котрий служить в ЗСУ:

"Чоловік виходив з прохідної, його заблокували в кабінці, сказали, що його розшукували. Трохи чоловіка потримали на станції. Вдома показували відео з партизанами й казали мені, що то я. Я доказувала, що то не я. Вони шукали спочатку одяг, як на жінці на відео, а потім сказали, що це мене здали. Питали, з ким я спілкуюся, контакти, але я ні з ким не спілкувалася. Коли розпочалася війна, я повидаляла контакти з телефона, заблокувала всіх".
"Мене били більше по голові, а коли чоловіка випустили, він чорний був": історія переселенки-волонтера з Енергодара
Окупанти на ЗАЕС. Фото Андрія Бородуліна / AFP через Getty Images

Хто доніс окупантам про сина-військового Тетяна здогадується, каже, що цю інформацію знало небагато людей:

"Сказали, що добрі люди підказали. Я питала, хто саме, казали, що це неважливо, що хтось зі своїх. Про те, що моя дитина воює, знало дуже обмежене коло. Тільки 8 людей, які були на той момент в кабінеті (ред.: коли писала заяву на відгул 24 лютого на роботі). А про те, що я була волонтеркою з 2014 року, так багато знало. Я підозрюю, хто здав, але я не спіймала, стверджувати не можу".

Під час обшуку у квартирі росіяни забирали все, що їм подобається, каже Тетяна:

"Все порозкидали, забрали всю нашу техніку, забрали чоловічий теплий одяг, казали, щоб не відправляли й не думали гріти українську армію. А я кажу, що дороги ж всі закриті, як я відправлю… Я так хотіла сказати: а нащо ж ви забираєте, у вас, що штанів немає? Але нічого не можна було казати".
"Мене били більше по голові, а коли чоловіка випустили, він чорний був": історія переселенки-волонтера з Енергодара
Енергодар. Енергодарська міська рада

"Ми не мали викликати додаткової агресії. Окупант дивиться на тебе скаженими очима, й готовий тебе рвати зубами й руками, а потім ти помреш, а воно й далі тебе продовжуватиме рвати".
Тетяна Федорова

Окрім погроз, до Тетяни та її чоловіка окупанти застосовували фізичну силу, розповідає жінка:

"Вдома один раз мене об стінку головою лупонули, а чоловіка били вперше на дачі, коли забрали, а потім вже в катівнях. Хотіли, щоб зізналася, з ким я працюю, хто з українською позицією, хто волонтери, хто допомагає військовим, хто виступає проти них, щоб я дала повні ПІБ, хто є з військових, де воює зараз. Перевіряли мій телефон, але в мене там нічого не було. Я нікого не знала".
"Мене били більше по голові, а коли чоловіка випустили, він чорний був": історія переселенки-волонтера з Енергодара
Тетяна з невісткою, під час запису відео. Особистий архів Тетяни Федорової

Для сина Тетяни окупанти знімали відео з погрозами вбити рідних, змушуючи його піти на співпрацю з росіянами:

"Нам дуже пощастило, що вдень першого обшуку я сховала свій телефон і попередила сина. Ми встановили з ним пароль – слово, як я його в дитинстві називала, і ми домовилися, якщо будь-яке смс, чи розмова починається не з цього слова, то виключай, не читай, не відповідай, бо це значить не я. І це нам допомогло. Він бачить, що номер не той, немає кодового слова, і він його навіть не дивиться. Питали мене, а що вашому сину все одно, що з вами відбувається, раз він навіть не дивиться. Кажу, значить все одно: у нас погані стосунки, ми тут залишилися, а він там. Ми таку історію вигадали".

Вдруге, коли прийшли з обшуками, Тетяну та чоловіка забрали до місцевої в'язниці, де катували. Жінку утримували до трьох тижнів, а чоловіка довше:

"Били, примушували роздягатися, погрожували зґвалтуванням і кожен раз казали: “Ти ж бачила, які в нас чоловіки?” А кадирівці дуже величезні. Мене били більше по голові, а коли чоловіка випустили, він чорний був".
"Мене били більше по голові, а коли чоловіка випустили, він чорний був": історія переселенки-волонтера з Енергодара
Енергодарці на патріотичній акції, березень 2022. Телеграм-канал НАЕК "Енергоатом"

Тетяну відпустили за умови, що вона розкаже окупантам, хто з патріотів лишився в місті, а якщо ж відмовить, її знову заберуть до катівні:

" Я була в розпачі, бо мені б цього не “спустили з рук”. І був один хлопець, йому в цьому році вдалося виїхати, він взагалі дуже активний патріот був, і я ж до нього пішла, бо більше ні до кого. Але ти не знаєш, чи відкриє людина тобі двері, чи не здасть тебе, то це страшно було, бо я ж вже знала, що мене здали. І хлопець каже: "Називай ось ці імена, бо їх в місті немає, їхніх рідних немає".
"Мене били більше по голові, а коли чоловіка випустили, він чорний був": історія переселенки-волонтера з Енергодара
Військові РФ на тимчасово окупованій ЗАЕС. Телеграм-канал НАЕК "Енергоатом"

"Я понад все боялася когось підставити... Я б собі ніколи не пробачила цього, і навіть не жила б після цього, бо когось здати – жахливіше, ніж померти".
Тетяна Федорова

Згодом російські військові дійсно прийшли до Тетяни та вимагали список людей:

"Я зі страхом називаю одне прізвище, друге, третє... Він записує й каже: “А когось із тих, хто в місті, ти знаєш?” І мені, знаєте, аж відлягло, бо я зрозуміла, що їх справді немає, тобто вони в безпеці, і я не нашкодила їм. Кажу, що інших не знаю. Ви знаєте, вони повірили".

Син Тетяни до повномаштабної війни придбав гвинтівку, про це дізналися окупанти та вимагали їм її віддати:

"У сина була офіційно оформлена помпова гвинтівка, а ми не знали, що з нею робити, тож замотали в килим, набрали старих речей, викликали таксі й начебто всі свої старі речі вивозимо на дачу, щоб і в таксі не запідозрили. Ми вивезли, а чоловік просто закрив його на другому поверсі в стіні на дачі. Всі подаровані прапори від військових, книги про Революцію Гідності, про аеропорт, пам'ятні монети з 2014 – все сховали в стінах".

Аби Тетяна та її чоловік розповіли, де зброя, окупанти спочатку забрали в них документи та ключі від квартири, а потім почали бити, змушуючи записувати пропагандистське відео:

"Вони нас так били, питали, де зброя, щоб ми самі показали. Вони хотіли відео, як наче вони конфісковують зброю, а зброя ж не наша, а на сина оформлена. І вони тоді змінили сценарій. Сказали, щоб ми говорили, що знайшли цю гвинтівку, не знаємо, чия вона, добровільно її здаємо, що приймаємо цю владу”. Нас так і відзняли, в мене й досі цей сюжет пам'ятаю, його всюди показували. Дякую людям, що підтримали й не засудили, бо всі знають, як знімаються ці сюжети".
"Мене били більше по голові, а коли чоловіка випустили, він чорний був": історія переселенки-волонтера з Енергодара
Тетяна під час запису пропагандистського відео. Пропагандистське джерело

"Кажуть, не хвилюйтеся, вас більше турбувати не будуть, навпаки, якщо щось трапляється, звертайтеся, ми вам допоможемо, ми вас захистимо. Розумієте, вони мене били, а потім вони кажуть, що будуть захищати від когось…Від кого, від себе?"
Тетяна Федорова

Після цього Тетяна з чоловіком задумалися про виїзд з міста, але це вже було нелегко, бо їх внесли до чорного списку:

"Треба було брати дозвіл на роботі, у мерії, у їхній адміністрації. А щоб дозвіл взяти, треба було принести всі документи на своє житло. Тобто виїжджаєш, то даруєш їм своє житло. Ми розуміли, якщо ми в них в списках, то дозвіл ми не візьмемо".

Випадково чоловікові Тетяні підказали, як взяти дозвіл в іншому місті та виїхати. Цим шансом вони іскористалися, каже жінка:

"Номер записувати не можна, так чоловік напам'ять всю дорогу додому повторював, щоб не забути. Бо коли мого чоловіка випустили, йому також сказали, що продовжуй ходити на роботу, нікому нічого не кажи, скажеш, що впав на дачі з драбини, хворів. Я написала смс тій жінці, вона сказала, що дозвіл не візьме, але вивезе. Ми до останнього думали, що нас заберуть на блокпостах, бо їх там було 25 чи щось таке".

На блокпостах росіяни перевіряли всі речі та дозволяли взяти з собою або сумку, або тварину:

"От нас їхало 5 людей і 4 тваринки: собака, кіт, папуга і кролик. Ми всіх тварин забрали. Ми вдягли на себе по двоє штанів, по двоє кофт, що було на мені, в тому й виїжджала. Вони були здивовані, що тварина важливіша, ніж речі".
"Мене били більше по голові, а коли чоловіка випустили, він чорний був": історія переселенки-волонтера з Енергодара
Песик Тетяни Федорової. Особистий архів Тетяни Федорової

Перед останнім блокпостом машина, в якій їхала Тетяна з родиною, потрапила під обстріл:

"Ми злякалися. Ми в Енергодар вже не могли повертатися, бо ці списки йдуть до Енергодара, списки з прізвищами тих, хто виїхав, і якщо вони побачать нас у списку, то все для нас. Ми платили за виїзд по 8 000 гривень за кожну людину. Але наш водій був швидкий, і ми встигли виїхати".

Коли під'їжджали до Кам'янського та побачили український прапор, від щастя плакали всі, каже Тетяна:

"Коли ми вже доїхали до першого нашого блокпоста, де були наші поліцейські, наші військові, то вони нас привітали на Батьківщині, перевірили всі документи, але ми такі раді були".

"У мене думки були: чого я там так довго сиділа, це ж марна надія… А ти думаєш: я потерплю, я зможу потерпіти, я дочекаюся. Але це цілодобовий страх: ти, як в кавуні зернятко. Постійний страх".
Тетяна Федорова

Нині в Запоріжжі Тетяна налагоджує життя та долає страхи після окупації, продовжує відвідувати психолога та відкрила власну справу – шиє одяг для собак.

"Я не можу спокійно почуватися, коли стукають у двері, бо вони коли приходили, то вони гупали у двері. Я вже бачу покращення, я почала виходити та спілкуватися з людьми. Я ще доліковуюся, п'ю ліки, сказали, тепер вже завжди пити, бо гематоми в голові лишилися. Потрохи обживаємося, але відчуття, як кульки в повітрі. Я не відчуваю, що вдома".
"Мене били більше по голові, а коли чоловіка випустили, він чорний був": історія переселенки-волонтера з Енергодара
Тетяна Федорова, переселенка з Енергодара. Суспільне Запоріжжя

"Я безмежно рада, що я в Україні. Без надії не можна, я вірю, що все буде добре, і ми повернемося додому".
Тетяна Федорова

Підписуйтеся, дивіться та читайте головні новини Запорізької області на наших платформах:

Telegram | Instagram | Viber | WhatsApp | Facebook | Youtube

Топ дня
Вибір редакції
На початок