Олександр Кучерявий — запорізький військовослужбовець 53 окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха, боронив Донецький напрямок. Наприкінці 1980-х років чоловік брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської аварії, а у 2022 — став на захист України у лавах ЗСУ. Того ж року боєць отримав смертельне поранення — тепер рідні просять надати йому почесне звання Героя України (посмертно).
Відповідну петицію зареєструвала на сайті президента України донька загиблого захисника Аліна Дограмаджи.
Тато Аліни, Олександр, про якого донька так щемко згадує, став на захист України у перші дні повномасштабної війни — долучився до лав 53 окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха, попри те, що декілька років вже був на пенсії:
"У день збирає речі й каже: "Я пішов служити". Я до цього просила, у нас розмови були, а він: "Я піду воювати". Кажу: "Останься вдома, адже ти залишиш мене одну". І він мовчки все одно пішов. Він так вирішив. В нього і ноги, він ледве ходив, спина в нього боліла. Він був такелажником евакуаційного відділу", — розповіла його дружина Ірина Кучерява.
Про жахи війни, які бачив на фронті, чоловік не говорив нікому. Завжди говорив, що усе добре і зацікавлено розпитував про справи у найрідніших. Не розповідав боєць і про своїх побратимів — родина знає лише одного бійця, з яким служив Олександр. Саме він передав сім'ї чоловіка хрестик:
"Якщо чесно, ми навіть не знаємо з ким він служив. Знаємо тільки одну людину, він також з нашого міста. Це ця людина, яка нам передала через свою жінку хрестик. Його жінка сказала, що її чоловік дуже довго відходив від татової загибелі. Що вони дуже-дуже близько спілкувалися. Хрестик мого тата, він його завжди носив при собі. Він вважав, що він його захистить у будь-якій ситуації", — поділилася донька Аліна.
Втім, Олександр ставав на допомогу країні ще до війни — наприкінці 1980-х років брав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції, розповів його друг, Віктор Білий:
"Олександра знаю з 1988 року, коли поступив працювати в органи міліції та познайомився з ним. Я стальки прожив життя, я таких людей, як Саша я не бачив. Це чесна людина, таких нема. Людина, міліціонер з великої літери. Ніхто в Чорнобиль не хотів їхати. Поїхали в 1986, а потім туди ніхто не хотів їхати. Там радіація, дзеленчало всюди, а що ти зробиш? Ну, треба було їхати".
Тоді, у 1980-х, протягом трьох місяців Олександр працював у зоні відчуження — території, яка була забруднена радіацією внаслідок Чорнобильської аварії, поділилась його дружина:
"Він був там три місяці. Вони обходили території, допомагали людям, які там залишилися. Це були бабусі, які не хотіли виїжджати. Вони охороняли цю територію. Допомагав і як люди помирали, виносити цих людей, бабусям допомагали, щоб не було мародерства. Зрозуміло, що здоров'я погіршилося, але він старався тримати себе у руках і займався спортом".
Стоячи на захисті Донеччини, 13 серпня 2022 року Олександр потрапив під артилерійський обстріл поблизу села Срібне — чоловік отримав смертельне поранення:
"Він загинув під час артилерійського обстрілу. П'ятниця була напередодні, він мені подзвонив ввечері, в суботу і неділю він мені не дзвонив... і я почала хвилюватися. А потім мені подзвонили і сказали: "Ми вам співчуваємо, у вас загинув чоловік". На момент його загибелі ми 33 роки проживали разом. Він був вихований патріотом і дуже любив країну", — розповіла дружина Олександра.
8 січня чоловіку мало виповнитися 62 роки, втім не судилося — йому назавжди залишиться 59. У бійця залишилась дружина та донька. Зараз родина просить надати Олександру Кучерявому почесне звання Героя України (посмертно). До кінця збору залишилося 64 днів та близько 14 тисяч підписів.
Підписуйтеся, дивіться та читайте головні новини Запорізької області на наших платформах:
Telegram | Instagram | Viber | WhatsApp | Facebook | Youtube
