Понад 100 приватних будинків та 36 багатоповерхівок зазнали пошкоджень внаслідок чергового російського обстрілу Запоріжжя в ніч проти 11 листопада. Квартири, у яких зростали поколіннями, нині перетворилися на груду цегли та уламків скла. Від минулого життя у людей лишились лише декілька документів, фото та трохи одягу.
Про історії людей, що залишились зі знищеними та пошкодженими оселями, дізнавались кореспонденти Суспільного.
Від квартири родини Майорових лишились лише частина одягу, документи та фотографії — їхню оселю зруйнувала російська авіабомба в ніч проти 11 листопада. Наталя, жителя Запоріжжя, прийшла сюди, аби зібрати хоча б щось вціліле на місці, де раніше було житло її сестри:
"Одяг у гардеробній шафі, телевізори попадали тут, кондиціонер он висить, фотографії... Ось фотографія, слава Богу, бабусина залишилась. Тільки те, що можна надіти, випрати... Тільки це вціліло".
У цій квартирі Наталя провела усе дитинство, а коли стали дорослими — у ній проживала сестра разом з чоловіком та маленьким сином:
"Ми з сестрою двійнята. Ми завжди були разом. Ми виросли у цій квартирі. Це була наша з нею кімната раніше. Тут стояло її ліжко, тут — моє. Ми все життя тут провели. У нас старший брат ще є, він в іншій кімнаті мешкав. Тут було дуже багато щасливих моментів нашої родини. У нас була дружня сім'я. Потім тут продовжила жити моя сестра з дітьми та батьками".
У момент обстрілу сестра Наталі разом з чоловіком та чотирирічним сином була вдома. Внаслідок авіаудару квартира зруйнувалася, а дитина опинилася під завалами — нині він у реанімації:
"Зараз мій племінник Міша у важкому стані у реанімації. Найголовніше, аби він вижив. Лікарі дали 72 години".
Під завалами тоді опинився й батько хлопчика Роман. Чоловік зміг самостійно вилізти із завалів та одразу почав рятувати сина:
"Відчуття жахливі. Я відчуваю, як мене присипає, ноги засипає. Дивом вцілів, живий. Опинився між диваном і батареєю затиснутий, але оперативно вирішив вибиратися. Вибрався, почав шукати малого. Розумів, що найголовніше — дитина, яка лишилася там затиснута. Викликали "швидку". Стан у дитини не дуже. Операцію зробили, тепер будемо чекати".
З пошкодженою оселеною внаслідок обстрілу залишився й Антон Юрович. Чоловік разом із дружиною евакуювався з прифронтового Оріхова, де проживали 50 років свого життя, та війна наздогнала у Запоріжжі:
"Дуже важко, дуже. Не очікував. У війну народився, у війну треба помирати".
У момент обстрілу чоловік спав вдома, у гуртожитку, а прокинувся від удару по голові:
"Встати не можу. Дерево, віконні рами напевне. Прийшов, на стіл — порізав руку. Кругом скло..."
Підписуйтеся, дивіться та читайте головні новини Запорізької області на наших платформах:
Telegram | Instagram | Viber | WhatsApp | Facebook | Youtube