Вранці 10 жовтня армія РФ вчергове завдала авіаційного удару по Запоріжжю. Поранення дістали шестеро місцевих жителів, серед них — дитина. Руйнувань зазнали приватні житлові будинки та надвірні споруди.
Як люди оговтуються після ранкового обстрілу — дізнавались кореспонденти Суспільного.
Тамара — власниця одного з будинків у Запоріжжі, частково зруйнованих після обстрілу. Її разом із сусідкою врятувало те, що жінки вирішили вночі спати у підвалі — на випадок нічної атаки:
"Ми спали у підвалі, й обвалилася вся та сторона. Ми вилізли через гараж. Якийсь хлопчик допоміг нам вилізти. Коли почали прилітати КАБи, ми з сусідкою ночували у підвалі, це нас і врятувало. І сьогодні прийшла сусідка, ми там ночуємо, там котел, опалення, капітальний підвал", — поділилася Тамара.
Будинок жінки частково зруйнований — вціліли зала та спальня, інші кімнати опинилися під завалами стін:
"В будинок зайти неможливо, пів хати впало. Звідсіля видно, це зала і спальня, а там все впало, ані кухні, кімнати однієї немає, коридору. Нас бетонне перекриття врятувало. Поїду до родичів. Якби тільки одяг взяти, може через вікно залізти, не знаю".
Сусідка, з якою ночувала у підвалі Тамара, — донька Валентини. Жінка разом із чоловіком спали під час обстрілу в будинку — в укриття не можуть спускатися за станом здоров'я:
"Ми з дідом живі залишились. Добре, що у нас скотчем було заклеєно (вікна — ред.). Звісно, що все повилітало. Постягували ковдри на підлогу на скло, аби мати змогу пройти. Думала, що зможемо вийти на ту сторону, але там не було куди, лише через вікно. Хлопці допомогли, приїхали, витягли нас з дідом. У підвал не ходжу, бо з палицею пересуваюся, у мене болять суглоби, спина. Я і так ледве пересуваюся по рівному".
Валентина та її чоловік 30 років прожили у будинку — нині на його місці груда глини та цегли, вибиті шибки та завалена стеля:
"Дім розвалений. Дід глянув і побачив, що там все завалено: стеля, стіни від сусідів — все випало до нас в кімнату і на кухню. Горщики з квітами побилися, стінка лопнула, там все впало. У кімнатах груди глини та цегла. На газовій плиті цегли лежать. Із речей нічого цінного взяти не змогли. Але як далі буде, не знаю. Бо зараз от стою, а як далі буде — не знаю, тому що це для нас потрясіння. Ми прожили скільки років із дідом, наживали по краплинці та все втратили".
У жінки з чоловіком є декілька котів — чи всі тварини живі, поки що не знають, поділилася Валентина:
"У сараї нявкають. Один може і загинув. Котику 15 років. Звуть Рижик. Він найстарший, ще є Льолік і Фантик. Мабуть, там десь вони. Рижика витягли. Зайшли через сусідів, а там сарай завалений. Витягли його і принесли".
Близько 10:15 будинок Валентини та Тамари, пошкоджений обстрілом, загорівся. На місце прибули дві машини спецтехніки рятувальників, загоряння ліквідували.
Пошкодження внаслідок російського обстрілу отримав і будинок Віктора. Перед обстрілом чоловік прокинувся, аби нагодувати тварин:
"Як бабахне! Тоді другий раз і на голову посипалося, потім затихло. Потім почав виходити, двері ледь відкрив. Я глянув, все страшне, темно. Я звик, що далеко тут бахкає, якби на голову не сипалось, я б і уваги не звернув. Так вже до цього звик".
У цьому будинку Віктор прожив 16 років свого життя — в оселі пошкоджена стеля та вибиті вікна. Перший час, розповів чоловік, буде жити у дітей:
"Стеля… я дуже не роздивився, вікна повилітали, тут теж, ворота вивернуло. В мене дочка тут живе, онучка одна і друга. І сина, і дочки. Мені завжди здавалося так, як бахкає — йди у підвал, але я не ходив. Якби пішов, то мене б там..."
На сусідній вулиці внаслідок російського обстрілу теж пошкоджені приватні будинки. В одному з них мешкає Ілона, місцева жителька. Жінка розповіла, що в момент вибуху перебувала в оселі, а чоловік — тільки-но від'їхав від дому:
"Вибух, усе так швидко відбулося, я навіть не знаю, що сказати. Все на голову почалося сипатися, я вибігла. Головне, що жива. У мене діти, вони не з нами живуть, я переймалася, що діти будуть за мене хвилюватися. Чоловік тим часом тільки-но від'їхав. Я швидко зателефонувала чоловіку, кажу: "У нас приліт". У будинку кавардак: вікна вилетіли, стеля впала".
У подружжя є декілька котів та 13-річна собака Лаврик: пес був поряд вдома, інші чотирилапі — розбіглися через звук вибуху, поділилася Ілона:
"Я вибігла, взяла собачку та ось тепер ми гуляємо на вулиці. Старенька собачка, злякалася. Їй 13 років. Поруч зі мною був. У мене ще коти порозбігались".
Пошкоджений вибуховою хвилею виявився і будинок Наталі. Вона разом із маломобільним батьком, невісткою та онучкою перебували вдома під час обстрілу — чоловіка евакуювали з помешкання:
"Істерика була, а потім вже кричу, чую, діти кричать, внучка з невісткою, почула і біжу. В них істерика, кажу: "Жива, жива, все жива, головне жива". Внучці скло трошки на обличчя. Але всі цілі. Тремор почався, я з початку була більш спокійна. Головне живі. Невістка, онучка і мій тато. Всі живі, всі нормально. Тата забрали приїхали, до другої дочки відвезли".
У будинку Наталі вибиті шибки, тріщини на стінах, розкидані вибуховою хвилею особисті речі. На перший час жінка планує переїхати з будинку, нині у ньому складно проживати:
"Стеля, все впало, двері, вікна... Тут ремонт потрібно буде робити зі стелею, бо я боюсь, що впаде. Я була в кімнаті за двома стінками, у мене впала люстра і я перелякалась. Там, де дідусь у нас спав, там теж і стеля обвалилася. Як тут залишатися? Будемо поки що тут все закривати, а потім підемо..."
Нині рятувальники завершили свою роботу на місцях влучань внаслідок російських обстрілів. Робота з ліквідації наслідків авіаційного удару комунальними службами триває.
Підписуйтеся на новини Суспільне Запоріжжя в Telegram та у Viber