Запоріжець Сергій Садовський — військовослужбовець 57-ї окремої мотопіхотної бригади. Чоловік потрапив у полон під час бою, у квітні 2022 року, на Луганському напрямку. 14 вересня 2024 року Сергій повернувся в Україну під час обміну військовополонених. На нього чекали дружина Ольга та п'ятирічний син Мар’ян, які щотижня ходили на акції в підтримку військовополонених.
З його дружиною поспілкувалися кореспонденти Суспільного.
Про те, що Сергій вдома, дізналася вже після обміну, каже Ольга Садовська. 14 вересня їй зателефонували з координаційного штабу:
"Я просто не могла повірити в те, що почула. У мене і запаморочилася голова і ноги підкосилися, голос задрижав, пішли сльози".
Після, відбувся довгоочікуваний дзвінок від Сергія.
"Він сказав: “Я живий”. Мар’ян називав по телефону на нього "Дядя Серьожа". Для мне це був шок. До чого доводе війна. Ніколи не думала, що моя дитина буде тата називати дядею".
Сергій Садовський потрапив у російський полон під час бою, в квітні 2022 року на Луганському напрямку:
"Наставляли автомат до голови, хотіли їх розстріляти, але підійшов напарник російського військового і каже: “Не стріляй. Приказ від головного начальника, що взяти їх живими, як полонених”.
Спочатку військового відвезли в СІЗО, а далі — у колонію в Луганській області. Сергій має два поранення: в ліве плече і ближче до лівої нирки.
Ольга каже: інформацію про коханого збирала по крихтах і лише через півтора роки дізналася, що Сергій перебуває в полоні:
"Півтора роки він у мене рахувався на нашій стороні, як безвісти, а російська сторона публікувала про нього, що він мертвий. Я підписалася на всі пошукові групи. Вийшов полонений і сповістив про те, що мій чоловік живий в полоні".
Чекаючи на повернення чоловіка, Ольга разом із Мар’яном щотижня брала участь в акціях на підтримку військовополонених у Запоріжжі:
"Син кожного разу казав: “Купиш мені якусь іграшку?”, чомусь просив воєнну іграшку. Він каже: “Я хочу звільнити тата. Мені треба велика армія, велике військо”.
Проте зізнається: після двох років боротьби та очікування, її син почав потроху зневірюватися, що тато повернеться:
"Каже: “Мамо, мабуть нашого тата в землю закопали, бо його не обмінюють”. А я кажу: “Ні, він живий. Не думай про це так”. Мені снився він як живий і я просто вірила, як ото маленька дівчинка, в оці сни і мені так легше було жити".
За час полону Сергій схуд на 20 кілограмів. Нині йому надають усю необхідну медичну та психологічну допомогу — каже Ольга. Після відновлення — хоче з'їздити з родиною у подорож, придбати будинок та посадити дерево.
Підписуйтеся на новини Суспільне Запоріжжя в Telegram та у Viber