У ніч проти 23 вересня армія РФ атакувала Запоріжжя. Попередньо дістали поранення 13 людей, серед них — дитина. Частково зруйновані й пошкоджені житлові будинки, заклади громадського харчування.
Як люди оговтуються після нічного обстрілу — дізнавались кореспонденти Суспільного.
Місцева жителька Аліна каже, що саме під час вибухів поверталася з роботи, коли приїхала додому, побачила свою квартиру пошкодженою:
"Двері у ванну вилетіли — скрізь скло. Вікон на кухні немає, шматка стіни немає. М'який диванчик — він весь розвалився. Телевізор злетів зі стіни. Усе розкидане, побите, потрощене. На балкон виходити не можна. Нам сказали, що він може впасти. Уся квартира в склі. Фіранка висіла на вікні, а ваза стояла на підвіконні. Вся постіль у склі".
Під час обстрілу зазнала поранень місцева жителька Надія Шоріна. Жінка розповідає, що в момент удару відпочивала, а прокинулася від того, що на неї посипалося скло:
"Це жах: я ніколи не очікувала, що на наш будинок таке може впасти. Я прокинулася від того, що на мені лежить скло, а інше — біля дивану. Я вся в крові була. Це було жахливо. Відвезли мене в міську лікарню, перев'язали рани".
Тетяна Сніжко, невістка Надії Шоріної, каже, що жінку з квартири деблокували рятувальники:
"Мама Надія зателефонувала, каже, що вікна лежали на ній. Їй порізало ноги, руки. Рятувальники її визволяли, бо двері заклинило. Ми приїхали, а її на швидкій відвезли. Ми її забрали, зараз вона піднялась забрати речі".
Заблокованими у квартирі опинилося подружжя Книшів, їм теж допомогли вийти рятувальники:
"У цей момент дружина помідори закривала. І воно як бахнуло — все полетіло. Її почало трусити так, що я заспокоїти не міг. Ми вийти не могли, бо нас заблокувало. Кіт десь сховався, не можемо знайти. Дуже злякалися. Воно такий звук був: " Жух!" Мене з дивану скинуло, а дружину в коридор відкинуло".
Прокинулася від звуку вибуху 73-річна Людмила Левіна, її квартира теж зазнала пошкоджень:
"Я в момент удару на ліжку спала. У голові осколки скла були. Вибито вікно. Фіранку туди віднесло — усе в склі було. Я не знаю, як все розказати, це треба все відчути. Хоч казали, щоб не прибирали уламки, щоб фіксували, але ми не можемо не прибирати: нам тут спати".
Наталія, переселенка з Бахмута, каже, що вибухи чула не вперше, у рідному місті переживала подібні моменти:
"Там я пережила теж саме, коли ми вночі лягли спати й прокинулись від того, що на нас посипалося скло. Ми те саме робили, що й там: піднялися та пішли прибирати. Доведеться знов шукати квартиру".
Підписуйтеся на новини Суспільне Запоріжжя в Telegram та у Viber
