Військовослужбовець із Запоріжжя Олексій Чевичко воював у складі 128-ї бригади тероборони та боронив Донецький напрямок. Цьогоріч 17 березня під час виходу з поля бою він дістав поранення ноги. Через щільні обстріли його понад добу не могли евакуювати, а коли привезли до лікарні, кінцівку ампутували. Нині чоловік пройшов реабілітацію у Львові.
Свою історію військовий розповів журналістам Суспільне.
30-річний Олексій Чевичко із Запоріжжя після початку повномасштабного вторгнення у складі місцевого добровольчого формування полював на "шахеди", згодом долучився до лав 128-ї окремої бригади ТРО та боронив Донецький напрямок, де отримав поранення ноги:
"Почув вихід, мене щось смикнуло опустити погляд під ноги, я опустив і побачив спалах під ногами та впав. Спробував встати, але зрозумів, що у мене зламана нога", — розповів Олексій.
До іншої позиції Олексія на ношах ніс його побратим. Звідти через щільні обстріли військового добу не могли евакуювати:
"Ми ввечері почали виходити, нас вів Mavic, працював міномет, побратима поранило, але ми дійшли до точки та звідти треба було йти пішки. Я намагався повзти, а паралельно працює міномет, я побратиму сказав, щоб йшов без мене. Побачив воронку та заліз туди, присипав себе трохи землею, сховав руки під бронік, щоб Mavic подумав, що там шмат тіла валяється. Mavic пішов у іншу сторону та почав інший край поля бомбити".
За 30 годин після поранення Олексія вдалося вивезли до стабпункту, а потім до запорізького шпиталю, де 19 березня йому ампутували ліву ногу:
"Один із побратимів, що надавав мені допомогу, казав, що якби одразу мене дістали, то ногу зберегли б. У реанімації я дуже переймався, як близькі сприймуть всю цю інформацію, намагався жартувати. Коли друг зайшов, питає: “Як справи?” Я кажу: “От бачиш, схуд на ліву ногу". Зате живий і маю круту залізну ногу".
Нині Олексій Чевичко звикає ходити на тимчасовому протезі. Його чоловік отримав понад місяць тому в Національному центрі "Незламні", що у Львові, де проходив реабілітацію:
"Коли я вперше одягнув протез, було дуже незвично, незрозуміло, бо ти не знаєш, що ти маєш відчувати. Зараз я зранку прокинувся, вдяг протез. Зрозуміло, що я не цілий день у ньому ходжу, а знімаю… Наприклад, о 9 я його вдяг, о 8:10 вечора зняв. Зрозуміло, в обід можу на пів годинки зняти протез, повалятись на ліжку".
Фізична терапевтка Національного реабілітаційного центру "Незламні" Роксоляна Шміло каже, що коли Олексій до них потрапив, пересувався в кріслі колісному, а нині з палицею вже долає сходи:
"Наразі він пересувається з палицею, але це більше для страхування й психологічний аспект. Далі ми очікуємо доки його кукса сформується, тобто схудне, для того, аби переробити куксоприймач на постійний. І також Олексій є пацієнтом, який чекає на електронне коліно, яке допоможе військовому краще виконувати рухи".
На шляху відновлення Олексія підтримує його дружина Анастасія:
"Він і сам не падає духом, але я намагалась додавати якоїсь мотивації, щоб відволікати. Якщо він сам чогось не міг, я це робила, але зараз намагаюся нічого не робити, аби не заважати, щоб він усьому вчився самостійно".
