28-річний військовий із Запоріжжя Максим у квітні 2022 року потрапив до російського полону. Він пережив катування в колонії Мордовії, знущання в Оленівці, а нині за рішенням суду так званої ДНР, засуджений на 24 роки. Проте мати полоненого не полишає надії знов побачити сина.
З його матір'ю Наталією поспілкувалися кореспонденти Суспільного.
Наталя — мати військового із Запоріжжя розповідає, що її син після навчання в академії пішов в армію і потрапив в нацгвардію. На момент початку війни Максим ніс службу в Маріуполі:
"З перших днів війни, він разом з усім Маріупольським гарнізоном встав на оборону міста. Вони пройшли всі вуличні бої, оборону комбіната Ілліча, він був поранений, і 12 квітня потрапив в полон. Про це мені повідомила частина. Ще 9 березня від нього була остання СМС: “Мама жив, здоров. Це Максим”, з чужого телефона".
Також від командування частини, жінка дізналася, що її син потрапив у полон, а від його побратимів про поранення Максима:
"На його позицію було влучання, і там все загорілося, була дуже сильна контузія. Вже вони з ним попрощалися, але він якимось чином вийшов. В нього була поранена рука, за ним прийшли, щоб евакуювати на завод. Але на іншій позиції були тяжко поранені, яких треба було теж евакуювати" .
Попри поранення, Максим допомагав евакуювати побратимів на завод Ілліча. Звідти і потрапив у полон, каже Наталя:.
"Вони тримали Маріуполь без боєприпасів, в них не було ні їжі, ні води, ні медикаментів. І командування вирішило здаватися в полон. Тому, що там було дуже багато поранених, які просто вже помирали від того, що їм не надавали медичної допомоги".
Спочатку Максим перебував в колонії в Оленівці, згодом його перевели в Тверську область РФ, далі у Мордовію, розповідає Наталя:
"Мордовія — це одна із тяжких колоній, пекельних, де дуже катують наших полонених. Після того його перевезли в Донецьку область. І в грудні вже вийшла стаття про те, що його засудили на 24 роки, наче за вбивство мирного жителя. Ті звірства, які росіяни робили там з мирними жителями, вони під катуванням заставляють брати на себе наших хлопців".
Мати Максима каже, за понад два роки у полоні син кардинально змінився: дуже схуд та має криваві рани на обличчі:
"Я бачила фото з зали суду, він був дуже худий, блідий, і в нього на обличчі були запеклі рани. Таке враження, що наче катували струмом. Я знаю, що в Мордовії, дуже жорстокі умови, їх дуже б'ють, катують і на них натравлюють собак. Вони стояли по 16-18 годин. Це розповідали хлопці, які поверталися звідти. Всі дуже в страшному вигляді поверталися з тої Мордовії, коли їх звільняли".
Двічі син надсилав листи із полону. Жінка каже, про умови утримання не розповідав, лише писав, що живий:
"В листі він мені написав, що отримав листа з фотографіями. І тоді в листі він мені написав, що: “Передивляюся ці фотографії. Мене підтримує те, що ви на мене чекаєте. Це дає мені сили, що моя сім’я мене чекає".
Нині Наталя разом із іншими родинами полонених захисників щотижня виходить на мирні акції:
"Я постійно їжджу в координаційний штаб, в офіс по правам людини. Були на зустрічі у Турецького омбудсмена пана Малкоча. Ми через українську діаспору в Римі передаємо списки і звернення з допомогою повернути наших захисників. Ми робимо все можливе, звертаємося, де тільки можна. Я намагаюся допомогти хлопцям, які теж з Запоріжжя і теж потрапили до так званого "судилища".
Наталя каже, попри те, що засуджених в РФ оборонців Маріуполя повернути складно, боротись за сина буде до останнього.
Підписуйтеся на новини Суспільне Запоріжжя в Telegram та у Viber
