8 березня в Запоріжжі попрощалися з 34-річним військовослужбовцем Олексієм Латишенком. Він боронив незалежність України з 2014 року. 29 лютого 2024 року в селищі Синьківка, що на Куп'янському напрямку, чоловік загинув у ближньому бою з росіянами.
На церемонії поховання були присутні кореспонденти Суспільного.
Олексій Латишенко був штурмовиком 6 окремого стрілецького батальйону. До лав армії вступив у 2014 році, розповіла його мати Ірина:
"Він говорив: "Я хочу жити у вільній Україні". Він сильний духом був. Мені ніколи нічого не розповідав. Живий-здоровий, ситий та у шапці, як він мені казав".
Після року служби в зоні АТО Олексій повернувся додому. Втім, на початку повномасштабного вторгнення знову взяв до рук зброю та пішов захищати країну разом зі своїм молодшим братом Ігорем:
"У школі всі боялися мене, бо знали, хто такий Олексій, брат мій. Як старший брат з молодшим, і сварилися, і мирилися. 2014 року він мене трохи не розумів. Точніше я його не розумів. Коли я сам побував там, поглибився в армію, і у відпустці були, то спілкувалися однією мовою".
Олексій Латишенко боронив країну в Донецькій та Харківській областях, мав чотири поранення. 29 лютого в селищі Синьківка, що на Куп'янському напрямку, чоловік загинув у ближньому бою з росіянами, зазначив Руслан Кулька, командир загиблого бійця:
"Гідно воював. Користувався неабиякою повагою серед побратимів. Ми його завжди любили. Ми цінували його насамперед, як дуже надійного, порядного воїна, свого друга. Зараз дуже боляче, бо втратили частину своєї душі".
Як позитивного й надійного друга, згадує Олексія його побратим на псевдо Папа Джон:
"Він був яскравим кожен день. Саме страшне з ним було — на машині їздити. Не такі було страшні обстріли, міни, снаряди. Ми на "Буханці" примудрялися чотирма колесами від землі відриватися. Втрачати таких друзів важко".
Підписуйтесь на новини Суспільне Запоріжжя в Telegram та у Viber
