У Юльївці Запорізького району ліквідовують наслідки російської атаки. Суспільне повідомляло, що 29 лютого військові РФ завдали чотири ракетні удари по прифронтовому селу. Внаслідок цього руйнувань зазнали житлові будинки. Загинула одна людина, шестеро дістали травм, одна з них — перебуває в лікарні.
Як місцеві жителі оговтуються та ліквідовують наслідки — бачило Суспільне.
Людмила Мірошник — жителька прифронтового села Юльївка. Жінка розповідає, що внаслідок обстрілу від уламкових поранень загинув її 70-річний чоловік. Людмила ж у цей момент була з онуком у Запоріжжі. Дізналася про загибель чоловіка, коли зателефонував сусід:
"Він каже: “Трохимівна, прийміть наші співчуття”.
Людмила розповідає, що її чоловік Віктор під час ракетного удару стояв біля під'їзду разом із сусідом:
"Стояли з хлопцями на перекурі...Уламок, який летів, попав на нього (ред.—загиблого). Якби його (ред.— загиблого) не було, уламок попав би в сусіда та іншого чоловіка, що поруч стояв. Віталій мені говорить: “Якби не було діда, то був би я”. Він каже, що Віктор миттєво втратив свідомість і більше до неї не прийшов. ".
Людмила та Віктор у шлюбі прожили 48 років, чоловік був трудолюбивим, каже дружина:
"Дочка в нас, двоє онуків. Одному — 15, іншому — 8. Він такий трудолюбивий... Він ні секундочку не сидів на місці. Для мене він був найкращий. Я не знаю, як я буду без нього жить. Це моя надія, моя опора, моє все".
Зруйнувала російська ракета й сімейне житло Людмили та Віктора. Жінка збирає вцілілі речі та каже: відтепер житиме в доньки в Запоріжжі:
"Знищили все. Збираємо, що вціліло... Все життя жили, щось дбали, щось хотіли мати... І нічого немає врешті - решт. Нічого немає..."
Внаслідок обстрілу поранення дістала 68-річна жінка, сусідка та подруга Людмили Мірошник. Нині вона перебуває в лікарні:
"Їй від маківки до п’ят — вся спина уламками. Вона йшла до смітника й спиною була повернута. Якби обличчям, не знаю, що було б . Вона не в реанімації, але її оперують. У неї під лопаткою дуже великий уламок, який просто так витягти не можна".
Без даху над головою залишилася й родина Древецьких:
“Ми тільки дивом залишилися живі! ",— розповідає Микола Древецький.
Микола Древецький каже: у момент вибуху відпочивав у спальні:
"Я був у спальні, жінка готувала обід. Каже: підемо обідать. Добре, що я встав, бо я відійшов трошки в бік, до стінки, а там же двері балкону. І тут якраз вибух. Добре, що я встав в сторонку, тому що скло, де я лежав, на диван посипалось. Мені тільки царапнуло ногу. А жінка була в коридорчику між стінами".
Підписуйтеся на новини Суспільне Запоріжжя в Telegram та у Viber
